в українській армії під 30 танкових батальйонів – цифра між 800 і 900 машин

Станом на 2021 рік Україна має в своєму розпорядженні найбільший танковий парк у Європі. Саме так: не у Східній Європі, де тільки Польща може змагатися з нами на рівних, а по всьому континенту.

Бо тільки Польща, Туреччина, Україна та Російська Федерація зберегли хоч якусь можливість масштабно застосовувати бронетанкову техніку в регіоні.

Челенджер
Підпис до фото, Британський Challenger 2

У Британії (на секундочку – родоначальника цього роду військ) аж 227 танків Challenger 2.

У Італії 200 машин Ariete.

Італійський танк "Аріетта"
Підпис до фото, Італійський танк C1 Ariete

Бундесвер має 222 Leopard.

Щоправда боєготовними на 2019 рік було близько 60%.

Леопард
Підпис до фото, Німецький Leopard 2

Ось така нова реальність – у невизнаних “республіках ДНР і ЛНР” важкої бронетехніки більше, ніж у ТОП-5 економік ЄС, включно з Німеччиною і Францією.

Танки у війні на Донбасі

Танки

Тому Україні доводиться нарощувати витрати на сектор безпеки до 5,7% й активно займатися модернізацією танкової техніки.

Адже на понад 400-кілометровому фронті навіть одна-дві танкові роти можуть бути тією соломинкою, яка зламає хребет верблюдові.

Прикладів за час неоголошеної війни на Донбасі вистачає.

Той же рейд “вовків” 1-ї окремої танкової бригади з Гончарівського через Спартак до Путилівського мосту (Епізод боїв в районі Донецького аеропорту в січні 2015 року з проривом на околиці Донецька і підривом мосту, “вовк” – старий символ 1-ї танкової бригади. – Ред.).

Тоді всього чотири машини пройшли оборону супротивника, як ніж масло, знищили велику транспортну розв’язку і шляхопровід, розстрілявши три танки противника на перезарядці й один – в зустрічному бою.

Успішна лобова атака в секторі, де все було сильно заміноване, перекопане протитанковими ровами й пристріляне – і противник втратив можливість перекидати важку техніку в напрямку Авдіївки та нарощувати тиск на укріплений район в Пісках-Опитному.

Танк ЗСУ

А під час боїв за Логвинове у районі Дебальцевого вже Україні не вистачило буквально взводу “мішок” (“Мішка” – сленгова назва танку у ЗСУ. – Ред.), щоб деблокувати “дорогу життя”.

Тоді танк Т-64БВ з 30-ї мехбригади йшов на допомогу “Булатам” 1-ї танкової бригади й напоровся на міну біля ЛЕП. На тому ж мінному шлагбаумі потім підірветься і Т-72Б3 проросійської “5-ої бригади ДНР”.

Втративши можливість підтримувати війська на плацдармі через “Хрест” (Стратегічне перехрестя у центрі Дебальцевого. – Ред.) і населений пункт Миронівський, українським силам довелося прориватися через Нижнє Лозове під обстрілами ворога з висоти 307.9.

Колони, які відходили, побували і під так званою “танковою каруселлю” (Безперервний вогонь танків, які змінюють один одного. – Ред.) – не дуже приємний досвід.

Тож добре озброєні, маневрені, захищені динамічною бронею танки однозначно відчутно вплинули на оперативний рівень конфлікту.

Вихід з Дебальцевого
Підпис до фото, Вихід з Дебальцевого

А додані на окремі блокпости танки часто повністю змінювали тактичний малюнок битв: той же бій на опорному пункті “Сергій” (важкі втрати “групи Вагнера”), утримання висоти на виступі біля Слов’яносербська (загибель “комбата ЛНР”) або контратака силами двох машин 17-ї танкової бригади під взводним опорним пунктом “Саша” (знищення взводу бойовиків).

З огляду на протяжність лінії зіткнення та східного кордону України, можна впевнено заявити тільки одне – забагато танків у України не буде ніколи.

Попри проблеми із запчастинами, уніфікацією, темпами модернізації – альтернативи бронетанковій техніці у найближчі чверть століття немає.

Скільки танків у ЗСУ?

Танк ЗСУ

На зиму 2021 року у ЗСУ в 11 механізованих і гірських бригадах значиться 330 танків Т-64Б, Т-64БВ і Т-72АВ.

Крім того, 6 батальйонів у кадрових танкових бригадах (17-й та 1-й ОТБР) – ще 186 танків.

З танковими частинами “корпусу резерву” є питання: чи зможуть вони виставити тут і зараз хоча б по одному батальйону, чи доведеться чекати 40-60 діб після початку мобілізації? Але в будь-якому випадку, це ще мінімум 4 батальйонних групи (від 3-ї, 4-ї, 5-ї і 14-ї танкових бригад резерву).

Також є 2 танкові батальйони у Корпусі морської піхоти – 35-ї і 36-ї бригад.

Танкісти

У Десантно-штурмових військах танкові роти не у кожній бригаді, у мотопіхотних бригад є по роті, але подекуди вже розгорнули і до батальйону. І ще є “трьохсотий” навчальний полк в Десні (який курсанти жартівливо називають “Зоополком”) та 12-й окремий танковий батальйон, сформований для захисту півночі Чернігівської області та взаємодії з єгерями з 61-ї бригади.

Ось так і набігає в українській армії під 30 танкових батальйонів – цифра між 800 і 900 машин є цілком реальною.

Тож активних танків в України більше ніж у Британії, Італії та Німеччини разом узятих.

У порівнянні зі ствольною артилерією або БМП, які стрімко відпрацьовують свій ресурс, з бронетанковою технікою все йде об’єктивно непогано.

Перевага бойовиків

Танк з російським прапором

Перше, з чим зіткнулися танкісти ЗСУ на Донбасі, – технічна перевага кадрових російських частин на модернізованих танках.

(Москва продовжує наполягати, що її кадрові військовослужбовці на Сході України не воюють, а вся техніка проросійських формувань – трофейна українська, хоча СММ ОБСЄ та Bellingcat неодноразово фіксували танки та іншу бронетехніку, яка ніколи не була на озброєнні ЗСУ, як, наприклад, модернізовані Т-72Б3).

Російські Т-72БЗ активно застосовувалися під Многопіллям, Іловайськом, у боях за горловину виступу в Дебальцевому, на півночі Луганської області – одну з машин захопили українські бійці під час боїв у Секторі “Д”.

Російські танки

Bellingcat також фіксував використання Т-90 136-ї бригади ЗС РФ під Новосвітлівкою у боях за Луганський аеропорт.

У чому полягала їхня технічна перевага?

Навіть банальний динамічний захист “Контакт-5” непогано витримував влучання більшості пострадянських протитанкових засобів, а з ефективнішими тандемними боєприпасами у ЗСУ в 2014-у ситуація була не дуже гарна.

А ще були захищений цифровий зв’язок, всепогодні нічні танкові приціли “Сосна-У”, датчики вітру, можливість застосовувати керовані ракети – все це давало відчутну перевагу.

Модернізовані танки активно діяли на ключових ділянках фронту, перетискаючи не тільки кількістю, але і якістю.

Українські модернізації Т-72 і Т-80

Танк ЗСУ

Україна ж робила регулярні обіцянки закуповувати для армії “Оплоти”, але на практиці пішла шляхом модернізацій.

Просто тому, що замість одного батальйону нових танків можна отримати три-чотири модернізованих за той же рік.

Один “Оплот” коштуватиме 150 млн гривень, а 30 машин обійдуться в 4.5 млрд грн – це при тому, що весь бюджет армії на ремонт і закупівлю техніки становить 22,7 млрд. Тому не можна витрачати чверть цієї суми лише на один підрозділ. .

Але питання не тільки в грошах.

Ключовий момент ще у потужностях заводів та їхніх спеціалістах. Проміжні ремонти та обслуговування, виїзні бригади, моторесурс двигунів – все це нудна математика війни, яка краще діє для модернізацій.

31 модернізований танк Т-72АМТ, який минулого року отримала 24 бригада – це лише початок.

модернізовані танки Т-72АМТ
Підпис до фото, Модернізовані танки Т-72АМТ, які передали 24-й окремій механізованій бригаді імені короля Данила

Всі машини Т-72, як перебувають на зберіганні, за планом модернізації отримають нічний приціл, динамічний захист “Ніж” та можливість вести вогонь керованими ракетами “Комбат”.

Але переозброюють так тільки танки Західного оперативного командування, щоб було дешевше і швидше обслуговувати їх на Київському та Львівському бронетанкових заводах, а не катати її через половину України.

А морпіхи і Десантно-штурмові війська отримали модернізовані Т-80БВ. Тепер нетривіальна задача для цих машин – забезпечити їх запчастинами і техніками.

Танки
Підпис до фото, Т-80БВ на Харківському бронетанковому заводі

Втім, такі ж проблеми і у турків, і у поляків – три різних типи танків на озброєнні армій, ще й не тільки за модифікаціями, а й за моделями і поколіннями. Їм також доводиться займатися нескінченними модернізаціями і паралельно готувати різних технічних фахівців.

Основний танк: Т-64

Але основний бойовий танк в Україні на найближчі 25 років -Т-64.

Мова про модернізацію Т-64БВ зразка 2017 року – з тепловізором від компанії “Трімен”, оновленою навігаційною системою і динамічним захистом “Ніж”.

Т-64
Підпис до фото, Модернізований танк Т-64 зразка 2017 року – основний “бойовий кінь” ЗСУ

Ще розробляється глибока модернізація Т-64 з шифром “Краб”.

Це машини з новим двигуном 6ТД2, новим полегшеним захистом “Ніж” розробки 2017 року і вже згаданими керованими ракетами “Комбат”.

Плюс перероблені ходова частина і трансмісія, та встановлений прилад нічного бачення не тільки у навідника, а й командира танка.

А що ж “Оплоти”?

"Оплот"
Підпис до фото, “Оплот” – гордість українського оборонпрому. Проблема у тому, що він занадто дорогий

“Оплоти” з’являться тоді, коли витрати на закупівлю техніки перевищать 700 млн доларів на рік.

Минулого року, за відкритими джерелами, ЗСУ отримали понад 80 модернізованих Т-64БВ, Т-80БВ і Т-72АМТ.

Але тільки трохи більше третини українського танкового парку пройшли через сито поліпшень.

А основне завдання на сьогодні – це протистояння не тільки “корпусам народної міліції ДНР і ЛНР”.

Танк ЗСУ

Треба враховувати, що і російська армія провела в останні роки модернізацію своїх майже 1200 машин.

Відмовившись при цьому від “Армат”, “які не мали аналогів”, на користь удосконалення всіх своїх танків Т-72 (до рівня Т-72Б3) і Т-90 (до Т-90АМ).

Навіть теоретична можливість їхнього масового застосування – це вже серйозний важіль тиску на Україні. Може це статися чи ні, але ЗСУ мають бути технічно здатними протистояти цьому величезному танковому парку.

Тож “танкова гонка” буде продовжуватися.

  • Кирило Данильченко (“Ронін”)
  • блог військового оглядача, для ВВС News Україна

рек

цікаве