мавпи швидко приохочувалися до алкоголю

Людина – не унікальний вид. Хоч як би нам цього не хотілося

Люди завжди були впевнені, що вони особливі. Але більшість рис, які колись вважали унікально людськими, насправді притаманні багатьом тваринам.

У Канзі гарний смак. Він любить апельсини, вишні та виноград.

Він вказує на те, що хоче, обираючи на комп’ютеризованому сенсорному екрані лексиграми, кожна з яких позначає певне слово.

Канзі може використовувати 500 слів і розуміє кілька тисяч, коли з ним розмовляють.

Він також любить маршмелоу і вміє підсмажувати його на вогні, який він сам запалює за допомогою сірників.

Канзі – не людина. Він – мавпа бонобо, які поряд із шимпанзе є найближчими сучасними родичами людини.

Горила людина
Підпис до фото, Між горилою і людиною не така вже велика різниця

Хоча Канзі не вміє розмовляти так, як ми, він кардинально змінив наші уявлення про наших найближчих родичів, приматів, а також і про нас самих.

Колись ми вважали себе єдиними істотами з емоціями, мораллю та культурою. Але що більше ми досліджуємо царство тварин, то більше виявляємо, що це геть не так.

Тепер багато вчених переконані, що всі риси, які колись вважалися ознакою людства, є й у тварин.

Якщо вони мають рацію – наш вид не такий унікальний, як нам хочеться думати.

Звісно, унікальним є будь-який вид тварин. У цьому банальному сенсі людина унікальна, так само як і домашні миші.

Горила людина
Підпис до фото, Вміння використовувати інструменти праці раніше вважали визначальною рисою людини

Втім, коли ми кажемо, що людина єдина у своєму роді, ми маємо на увазі дещо інше. Протягом всієї історії люди створювали нездоланний бар’єр між собою та іншими тваринами.

Як писав на початку XVII століття філософ Рене Декарт: “тварини – це просто машини, але людина відрізняється від них”.

Першим рішуче виступив проти такої позиції Чарльз Дарвін. У своєму “Походженні людини” він писав: “Принципової різниці в розумових здібностях між людиною та вищими ссавцями не існує, відмінності є кількісними, а не якісними”.

Чарльз Дарвін
Підпис до фото, Ідеї Дарвіна прийняли далеко не всі, як свідчить ця карикатура 1871 року, на якій вчений зображений у вигляді мавпи

Пізніше він детально описав схожість між мімікою людини та тварин.

Наприклад, дитинча шимпанзе і людська дитина поводяться дуже схоже, коли їх лоскочуть, зазначав Дарвін.

Він також зауважував, що очі шимпанзе мружаться і стають яскравішими під час сміху, як і у людей.

Але згодом ці ідеї Дарвіна забули. Майже до 1950-тих років тварин вважали бездушними машинами, якими керують лише інстинкти.

У ті часи панувала ідея, що їм бракує інтелекту. А приписувати звірям почуття вважалося ледь не табу, зазначає Франс де Вааль з Університету Еморі в Атланті, США.

Мавпи бонобо
Підпис до фото, Мавпи бонобо обожнюють, коли їх лоскочуть

Перша, хто почала змінювати цей стереотип, була приматолог Джейн Гудоллл, яка на початку 1960-х розпочала дослідження диких шимпанзе. Вона спостерігала за шимпанзе, щоби дізнатися більше про давніх предків людини.

Від самого початку своєї роботи в Африці вона бачила поведінку, яка приголомшливо нагадувала людей.

У своїх ранніх дослідженнях Гудолл називала шимпанзе “він” і “вона”, а не “воно” (в англійській мові тварин позначають загалом займенником середнього роду. – Ред.).

Вона також дала їм імена, що було нечуваним в академічних колах того часу, і почала описувати їхні унікальні особистості.

Вона також виявила, що вони їли м’ясо: шимпанзе не були вегетаріанцями, як вважали раніше. І щоб отримати здобич, вони використовували інструменти. Гудолл бачила, як шимпанзе ловлять термітів гілочками.

Бонобо намагається дістати їжу за допомогою палки
Підпис до фото, Бонобо намагається дістати їжу за допомогою гілки

Це вже було величезним відкриттям. До цього часу застосування інструментів вважали унікальною здатністю людини.

Її тодішній керівник, палеоантрополог Луї Лікі заявив: “Тепер ми повинні або переосмислити терміни “інструмент” і “людина”, або вважати шимпанзе людьми”.

У той самий час Франс де Вааль спостерігав за шимпанзе у зоопарку Арнема в Нідерландах. Він помітив багато складних форм соціальної поведінки і був розчарований відсутністю досліджень, які б описували їх.

Неймовірний спектр людської міміки може здаватися унікальним, але якщо уважно стежити за обличчям шимпанзе довгий час, ви помітите не менш складний репертуар усмішок і сміху.

Ми також знаємо, що вони надзвичайно добре зчитують міміку одне одного. Так само як і всі інші мавпи.

Фотограф Сью Флад
Підпис до фото, Фотограф Сью Флад несе на собі шимпанзе

Соціальні навички шимпанзе є основою ще однієї поведінки, яку колись вважали виключно людською. Це мораль.

Мораль складається зі справедливості, альтруїзму та співпереживання.

Протягом століть принципи моралі вважали головною рисою, яка відрізняє людину від тварини.

Ми знаємо, що діти мають сильне почуття справедливості з раннього віку. Наприклад, вони діляться з друзями, навіть якщо така поведінка коштує їм якихось втрат.

Вони також мають вроджену альтруїстичність. Малюки допомагають підняти предмети, які впали, без жодної підказки з 14 місяців.

Шимпанзе мають дуже багату міміку
Підпис до фото, Шимпанзе мають дуже багату міміку

Однак й інші тварини також мають вроджене почуття справедливості.

У 2003 році де Вааль опублікував дослідження, в якому показав, як мавпи-капуцини реагували на несправедливу винагороду.

Після того, як дві мавпи виконували те саме завдання, обидві з радістю отримували огірок як нагороду. Втім, коли одній з них давали смачніший виноград замість огірка, друга мавпа засмучувалася і відмовлялася від огірка.

Шимпанзе поводяться схожим чином.

Відомо, що найчастіше вони вчиняють егоїстично, коли йдеться про їжу. Вони можуть красти або ховати їжу від суперників.

Мавпи капуцини
Підпис до фото, Капуцини мають почуття справедливості

Однак у дослідженні 2013 року виявили, що вони також знають ціну співпраці. Вони діляться їжею, навіть коли немає очевидної користі для них. І вони ділять винагороду порівну, так, як це роблять люди.

Вони також допомагають одне одному. Вони можуть допомогти своєму партнеру відчинити замок на дверях, за якими лежить їжа, навіть якщо самі вони її не отримають.

У дикій природі дослідники спостерігали, як шимпанзе допомагали членам групи з обмеженими фізичними можливостями, всиновлювали сиріт або рятували друзів від пасток браконьєрів.

Шимпанзе
Підпис до фото, Шимпанзе дуже вправні у командній роботі

Такі альтруїстичні пориви притаманні й іншим тваринам. Наприклад, щури також рятують друга з води, навіть якщо їм самим доведеться намокнути.

Ці дослідження свідчать про те, що кооперація є корисною рисою для виживання багатьох видів. Якщо люди, шимпанзе і щури вміють співпрацювати, можливо, їхній спільний пращур також вмів це робити.

Давнє переконання, що шимпанзе егоїстичні і капосні, більше не є прийнятним, зазначає де Вааль.

“Люди кажуть, що мораль походить від Бога, від релігії”, – каже дослідник, але ми чітко бачимо зачатки моралі у багатьох інших видів.

Звичайно, шимпанзе далеко не завжди поводяться альтруїстично. Вони також мають темну сторону. Вони б’ються, вбивають суперників, а іноді і своїх дітей.

Їхня суспільна ієрархія вимагає від них тримати друзів поруч, а це означає, що вони чудово вміють маніпулювати. Вони також часто обманюють інших.

У них достатньо макіавеллівських рис, зазначає де Вааль, посилаючись на методи захоплення влади, описані істориком і філософом Нікколо Макіавеллі.

Шимпанзе
Підпис до фото, Шимпанзе потрібно зберегти своє місце в ієрархії

Дослідник бачив, як домінантний самець шимпанзе, який домігся влади за допомогою друзів, ревнував, якщо його союзники починали дружити з його ворогами. Самець намагався їх розлучити.

Це – стратегія “розділяй і володарюй” у чистому вигляді.

Люди вміють розпізнавати почуття, думки і наміри інших людей, психологи називають цю здатність “теорією розуму”.

Діти вчаться це робити з раннього віку, і тепер існує чимало доказів того, що людиноподібні мавпи також володіють багатьма навичками “читання думок”.

Наприклад, шимпанзе нижчого рангу підбере смачний банан у присутності більш домінантного члена групи, тільки лише той не бачить. Підлеглий знає, що домінантний шимпанзе відбере в нього фрукт.

Шимпанзе
Підпис до фото, Ці очі можуть розповісти багато

Шимпанзе також певною мірою розуміють і людський розум. Вони можуть відрізнити людину, яка не бажає давати їм їжу, від того, хто може їх нагодувати.

Очевидно, ми не єдині, хто може сприймати інших, як індивідуумів, у яких є цілі, наміри та погляди, пояснює Катя Карг з Інституту еволюційної антропології Макса Планка у німецькому Лейпцизі.

Було б цікаво з’ясувати, чи мають таку здатність орангутанги, зазначає Карг.

Наша генеалогічна лінія виокремилася від них близько 14 мільйонів років тому. Тож, якщо вони також мають навички читання розуму, це дозволило б припустити, що вони дуже давні.

Знання про розум іншого неможливе без усвідомлення власної свідомості. А це означає, що шимпанзе також мають певний ступінь самосвідомості.

Вони не єдині. Наразі вчені виявили цю здатність у багатьох інших мавп, дельфінів, азійських слонів та європейських сорок.

Маленькі бонобо (Pan paniscus)
Підпис до фото, Маленькі бонобо (Pan paniscus) дуже схожі на людських дітей

Шимпанзе навіть мають і культуру. Вони не створюють симфоній, але культуру можна визначити і як передачу знань та звичок від одного покоління іншому.

Де Вааль стверджує, що шимпанзе повністю залежать від культурного та соціального навчання.

І цьому тепер є безліч доказів. Суспільства диких шимпанзе розробили різні способи використання інструментів, залицяння та догляду, які вони передають своєму потомству.

Шимпанзе, які народилися у неволі, вчаться користуватися інструментами в інших тварин.

На думку дослідників, така відповідність правилам групи є “ознакою людської культури”. Шимпанзе підкорюються соціальним нормам своєї групи, навіть якщо інша техніка могла б бути такою ж корисною.

Шимпанзе
Підпис до фото, Шимпанзе використовують гілочки, щоб “вивуджувати” смачних термітів із гнізд

Зовсім нещодавно вчені з’ясували, що шимпанзе можуть навчитися готувати їжу, хоча їх потрібно до цього спонукати. Цілком імовірно, що вони не відмовились би й від напою за трапезою.

17-річне дослідження виявило, що вони швидко приохочувалися до алкоголю зі збродженого пальмового соку і могли випити достатньо, щоби сп’яніти. Отже, ідея гурманського застілля вже і не виглядає такою фантастичною.

Мораль, свідомість та культуру колись вважали притаманними виключно людині, але всі ці риси є й у шимпанзе. Що ж тоді залишилося?

Звичайно, мова. Ми пишемо цілі книги на різні теми, але шимпанзе цього не можуть. Ми не отримаємо словесної відповіді, якщо зазирнемо їм в очі і спитаємо, як справи.

Проте, вони також мають складну систему спілкування.

Шимпанзе
Підпис до фото, Шимпанзе мають розвинуту систему комунікації за допомогою різних звуків

Шимпанзе не можуть видавати такі звуки, які виробляємо ми, тому що їхні голосові зв’язки мають іншу будову.

Але мова – це більше, ніж просто слова. Жести і міміка також відіграють важливу роль у комунікації, і з огляду на це цілком можна стверджувати, що шимпанзе володіють мовою.

Шимпанзе не володіють нашими розвиненими вміннями, але вони мають багато компонентів мови.

Бонобо Канзі, про якого йшлося на початку статті, звичайно є радше винятком, і його натренували люди. Але й самі по собі шимпанзе вміють чимало.

Наприклад, одне дослідження показало, що шимпанзе підкликають інших таким самим жестом, як і ми. Інше дослідження виявило 66 жестів, за допомогою яких тварини передавали змістовну інформацію.

Цікаво, що вони навіть мають культурні варіації деяких жестів, як-от на позначення яблука. Науковці з’ясували це, коли групу шимпанзе із нідерландського зоопарку перевезли в Шотландію.

Очевидно, що шимпанзе, як і багато інших видів, мають складні способи спілкування одне з одним. Виявляється, це ми їх не розуміли.

Шимпанзе
Підпис до фото, І цілуватися вони також вміють

Що більше ми шукаємо схожість між людиною та її найближчими родичами, то більше ми їх виявляємо. “Для біологів ми лише один із багатьох видів”, – підсумовує де Вааль.

Він вказує, приміром, на те, як шимпанзе цілуються і обіймаються після бійки, щоби помиритися, точнісінько як це роблять люди.

Немає сумнівів, що здібності людини є більш розвиненими, насамперед коли йдеться про мову.

Однак ці відмінності не є ані разючими, ані абсолютними. Це – радше питання ступеню, і вони нівелюються дедалі більше, що більше ми їх досліджуємо.

І отже, людина не є більш унікальною, ніж будь-яка інша тварина на Землі.

  • Мелісса Хогенбум
  • BBC Earth

рек