Принцеса стала провідною фігурою у вивченні жіночої сексуальності

Марі Бонапарт була “вільною жінкою” і “революціонеркою”. Вона також була з королівської родини, надзвичайно заможною та впливовою. Але як вона стала провідною фігурою у вивченні жіночої сексуальності та однією з найкращих подруг Зигмунда Фройда?

Для декого вона була піонеркою у дослідженні жіночої сексуальності; для інших – просто багатою жінкою зі зв’язками.

Так чи інакше, Марі Бонапарт (1882-1962) – внучата племінниця колишнього імператора Франції Наполеона I та тітка принца Філіпа, герцога Единбурзького – не лишилася непоміченою в історії.

Вона була принцесою, чиїми головними інтересами в житті були жіночий оргазм та психоаналіз.

Тож вона стала студенткою, а згодом навіть врятувала Зигмунда Фройда.

Але передусім Бонапарт була “вільною жінкою”.

За словами її біографів, вона була непересічною особистістю, яка однаково виділялася і в наукових колах, і при дворі. Вона вічно шукала відповіді на питання щодо жіночого сексуального задоволення.

Принцеса

Марі Бонапарт народилася в Парижі у відомій і заможній родині.

Вона була дочкою Марі-Фелікс Бланк та французького принца Роланда Наполеона Бонапарта.

Її дідом був підприємець і засновник Казино Монте-Карло Франсуа Бланк, відомий своїми великими статками.

Марі Бонапарт

Але її життя від самого початку затьмарила трагедія: вона ледь не померла при народженні, а її мати загинула через місяць.

Тож дитинство було неспокійним і самотнім.

Без інших дітей поруч, вона дуже любила свого батька – антрополога та географа – і боялася бабусі по батьковій лінії.

З самого дитинства вона була дуже допитливою: цікавилася наукою, літературою, письмом, а також власним тілом.

Одного разу Мімау, одна з багатьох жінок, які доглядали за нею, побачила, що Марі мастурбує.

“Це гріх! Це порок! Якщо будеш це робити, то помреш!” – згадує слова няні Марі у своєму щоденнику.

“Бонапарт стверджує, що вона відмовилася від кліторальної мастурбації приблизно у віці восьми-дев’яти років, побоюючись попередження Мімау, що ціною еротичного задоволення буде смерть”, – пише Неллі Томпсон у своєму есеї “Теорія жіночої сексуальності Марі Бонапарт: фантазія та біологія”.

З юного віку вона бунтувала і не сприймала ідею жіночого підкорення.

У підлітковому віці вона успішно почала вивчати мови – переважно англійську та німецьку – але бабуся та батько раптом заборонили їй складати іспити.

“Вони з Роландом стверджували, що республіканці, вороги Бонапартів, можуть саботувати іспит, намагаючись принизити сім’ю”, – пише пані Томпсон, цитуючи щоденник Марі.

Марі Бонапарт

Це спонукало Марі вигукнути: “Хай будуть прокляті моє ім’я, мій статус, мої статки! А особливо – моя стать! Бо якби я була хлопчиком, вони б не заважали мені намагатися!”

Коли Марі Бонапарт ще не було 20 років, у розпал її сексуального становлення, вона мала роман із одруженим чоловіком, одним із помічників свого батька.

Усе закінчилося скандалом, шантажем та приниженням для неї.

Батько вирішив познайомити Марі з чоловіком, якого він хотів мати за зятя – принцом Греції та Данії Георгом (1869-1957), старшим за неї на 13 років.

Марі погодилася, і вони одружилися 12 грудня 1907 року в Афінах.

У них народилося двоє дітей, принцеса Євгенія та принц Пітер, але їхній союз не був щасливим.

І хоча їхній шлюб протривав 50 років, Марі швидко зрозуміла, що справжній емоційний зв’язок її чоловік має зі своїм дядьком, принцом Данії Вальдемаром.

Марі, яка на той час вирішила заводити собі власних коханців і боялася, що вона була фригідною, знайшла розраду від свого буремного життя у навчанні.

Вивчення жіночої сексуальності

Інтелектуальний голод Марі та потреба зрозуміти природу сексуальності та жіночого задоволення спонукали її рухатись далі.

У 1924 році вона опублікувала есей “Записки про анатомічні причини фригідності у жінок” під псевдонімом А. Е. Нарджані.

Марі Бонапарт
Підпис до фото, Марі Бонапарт та її чоловік, принц Греції та Данії Георг

“Її розчаровував той факт, що вона ніколи не зазнавала оргазму під час статевого акту”, – тобто під час пенетративного сексу, говорить Кім Воллен, професор поведінкової нейроендокринології з Університету Еморі, штат Джорджія (США).

“Вона не хотіла вірити в те, що жінки можуть досягти оргазму лише шляхом прямої стимуляції клітора”, – розповів професор Воллен BBC.

Марі вважала, що якщо жінка не може отримати оргазм під час проникнення, це викриває анатомічну проблему.

Тож вона розробила теорію: чим менша відстань між клітором жінки та її піхвою, тим більше у неї шансів зазнати оргазму під час проникаючого сексу.

Для того, щоб підтвердити свою тезу, вона зібрала відповідні вимірювання понад 240 жінок у Парижі в 1920-х роках.

Згідно з її публікацією, “дані збиралися не систематично, а спонтанно, коли жінка зверталася до свого лікаря”, – говорить професор Воллен, який вивчав творчість Бонапарт разом з докторкою Елізабет Ллойд.

За словами цих експертів, вона розділила зразки на три групи, залежно від відстані між вагінальним отвором і клітором, хоча опису того, за якими критеріями здійснювався цей поділ, немає.

“У Бонапарт була цікава гіпотеза. Вона висунула теорію, згідно з якою жінки мають різну будову, і тому мають різні реакції під час статевого акту”, – розповіла Ллойд BBC.

Але її теорія “робить акцент на анатомії жінок, залишаючи осторонь інші аспекти, такі як психологічна зрілість – чи була жінка задоволена життям, або ж невротична чи фригідна, якщо використовувати негативні терміни, що застосовувались до жінок того часу”, – каже фахівчиня.

Марі Бонапарт

Це схилило Марі Бонапарт до думки, що якщо жінка зробить операцію з переміщення клітора ближче до піхви, то зможе досягти оргазму під час статевого акту.

На жаль, вона сильно помилялася.

“Операція стала катастрофою. Деякі жінки повністю втрачали чутливість. Але Марі Бонапарт так сильно вірила у свої висновки, що сама зробила операцію – також безрезультатно”, – каже професор Воллен.

Але навіть це її не переконало, і вона зробила таку операцію не один раз, а тричі.

“Якщо перерізати багато нервів навколо клітора, то в результаті матимемо не кращу (сенсорну) реакцію, а якраз навпаки, тому що пошкоджуються дуже важливі нерви”, – пояснює Ллойд, професорка з Університету Індіани.

“Вона вважала, що хірургічне втручання є єдиним способом для жінок досягти оргазму під час статевого акту”, – додає вона.

Міцна дружба з Фройдом

Попри це, Марі Бонапарт не здалася. Вона продовжувала шукати причини своїй сексуальних розчарувань та життєвих труднощів.

У 1925 році вона поїхала до Відня, щоб проконсультуватися з новим психоаналітиком, про якого говорили паризькі медичні кола: Зигмундом Фройдом.

“У Фройді вона знайшла те, чого вона вкрай потребувала – нового “батька”, щоб любити і служити йому”, – говорить Томпсон у своєму есеї.

Марі Бонапарт
Підпис до фото, Марі Бонапарт стала для Зигмунда Фройда пацієнткою, ученицею та подругою

Марі Бонапарт стала його пацієнткою, невдовзі вони стали друзями … а оскільки її інтерес до психоаналізу стрімко зростав, вона згодом стала його студенткою.

“Вона була однією з перших жінок у Франції, які вивчали психоаналіз, особливо з Фройдом”, – розповідає ВВС Ремі Амуру, професор психології в Університеті Лозанни у Швейцарії.

“Фройд насолоджувався її компанією, оскільки вона не була ані “небезпечною жінкою”, ані академіком. На той час, коли вони познайомилися, Фройду було майже 70 років. А вона була цікавою, розумною і багатою жінкою, яка сперечалася з ним”, – додає професор Амуру.

Марі Бонапарт стала видатною фігурою психоаналізу в Парижі і навіть мала кількох пацієнтів, маючи статус принцеси.

За іронією долі, вона врятувала життя Фройду, коли Австрію окупувала нацистська Німеччина.

Використовуючи своє багатство та вплив, Марі влаштувала Фройду та його родині втечу з Відня до Лондона, де він доживав свої дні.

Марі Бонапарт
Підпис до фото, Марі Бонапарт допомогла Фройду та його родині втекти від нацистів до Лондона

“У 82 роки я залишив свій будинок у Відні через вторгнення Німеччини і прибув до Англії, де сподіваюся закінчити своє життя на свободі”, – казав Фройд в інтерв’ю ВВС 1938 року.

Вільна жінка

Професійна зрілість зрештою змусила Марі Бонапарт заперечити свою теорію про жіночу сексуальність.

“Марі Бонапарт повністю відкинула свої початкові ідеї”, – говорить професор Воллен.

“У 1950 році вона опублікувала нову книгу “Жіноча сексуальність”, де відмовилася від усіх своїх колишніх переконань”, – додає експерт.

“У ній вона заявляє, що анатомія тут ні до чого, і що вся справа у психології. На той момент вона вже займалася психоаналізом майже 25 років”, – говорить професор Воллен.

Попри таку зміну думки, професор Воллен вважає її початкове дослідження надзвичайно важливим, а саму Бонапарт – революційною жінкою.

Марі Бонапарт

Для професорки Ллойд Марі Бонапарт була захопливою фігурою: “Вона є однією з моїх героїнь, хоча й трагічним персонажем”.

Вона значно випередила свій час у знанні та розумінні жіночої сексуальності, каже Ллойд – попри те, що була настільки незадоволена власним тілом.

Професор Амуру, який кілька років каталогізував архів Марії Бонапарт у Парижі, вважає, що вона була дивовижною жінкою, пов’язаною з усіма літературними, політичними та королівськими колами свого часу. Вона знала всіх відомих людей першої половини 20 століття.

“Вона є дуже цікавою фігурою також і для феміністського руху”, – говорить він.

Зрештою, Марі Бонапарт дійшла висновку, що “її погляд на сексуальність був дуже патріархальним, оскільки вона була переконана, що існує лише один спосіб відчути оргазм”, говорить Амуру.

“Але водночас вона була дуже вільною у своїх думках, – каже він. – Це була багатогранна жінка, яка наважилася кинути виклик Фройду”.

  • Аналія Лоренте
  • BBC News Mundo

рек

цікаве