Чого чекати? – С.Пархоменко

Осінь – це пора розглянути, які сценарії для нас готує ворог.

А почнемо з того, що 5 вересня керівник окупаційної адміністрації РФ в Донецькій обл. Д.Пушилін пригрозив наступом на одну з українських позицій, де буцімто ЗСУ почали будувати нові укріплення. Ця заява є свідомою провокацією. Колаборант розраховує, що після цієї заяви на згадану позицію ЗСУ підтягують додаткові сили і засоби і у випадку імітації наступу з боку так званої «ДНР», не втримаються, і нанесуть удар по позиціях окупантів. Після цього окупанти почнуть гучно кричати про «порушення Україною перемир’я» і вимагатимуть притягнути офіційний Київ до відповідальності (дисциплінарна відповідальність сторін формально передбачена умовами нового «перемир’я»).

Тут, однак, треба зробити ремарку: далеко не всі діячі в окупаційних адміністраціях орієнтуються безпосередньо на адміністрацію Путіна. Там поки що вистачає і прихильників опального В.Суркова. Сурков, на відміну від куратора керівника Офісу Зеленського А.Єрмака Д. Козака, є прихильником продовження існуючого стану речей. Тобто,  існують дві невизнані «республіки», які ніяк не реінтегруються в правове поле України.

Мотивація у Суркова прозаїчна: гроші (ЛДНР були «дійною коровою» для колишнього радника Путіна), марнославство (Суркова тішить, що він створив хоч і «Франкештейна», тобто недореспубліки, але ж все таки створив) та бажання нагидити Козаку, який витіснив Суркова з неформальної посади «куратора українському напрямку».

Щоправда, сурковська лінія не є домінуючою в Кремлі. Натомість, у Суркова є свої люди українських органах влади (не в ОП) і це наштовхує на думку, що нинішня влада все одно піде або на «козаковський сценарій» щодо Донбасу, або на «сурковський». І те, й інше – велика загроза для України.

Існує ще сценарій продовження активних бойових дій проти України. З цим сценарієм пов’язують навчання РФ «Кавказ-2020». Росія пафосно заявляла про величезну кількість країн, бажаючих взяти участь в навчаннях – від Китаю до Індії й Туреччини. Але потім виявилося, що в навчаннях мають намір брати участь всього лише 6 країн – РФ, Білорусь, Індія, Іран, М’янма, Пакистан. Потім від участі в навчаннях відмовилася й Індія. Росія, яка намагалася подати навчання як чергову демонстрацію своєї геополітичної значущості й могутності, отримала ляпаса. Ясно, що Путін, який зіткнувся з масовими виступами в Хабаровську та Башкортостані, і який (поки гіпотетично) може програти і в Білорусі, вимістить всю злість на Україні. В умовах агонії російської економіки та недовіри до своєї персони збоку значної частини російського суспільства, Путін може піти на відкриту агресію.

Але на даному ж етапі найімовірнішим виглядає сценарій «розкачування» Півдня і Сходу України після місцевих виборів. В Харківській, Запорізькій, Одеській, Херсонській, Миколаївській областях мають шанс сформувати більшість в місцевих радах депутати від партії Медведчука ОПЗЖ. Місцеві ради на чолі з медведчуківцями почнуть з того, що звернуться до Зеленського з вимогою провести вибори на Донбасі, з вимогою більшої автономії (спочатку економічної) регіонів, а також шантажуватимуть всілякими референдумами. Після цього Медведчук домовляється з Зеленським про те, що він втихомирить своїх партійців в обмін на коаліцію зі «Слугою народу» в парламенті. Новостворена коаліція має проголосувати за «формулу Штайнмаєра» включно з «особливим статусом», амністією і усіма тими речами, які нещодавно озвучував Фокін.

Схоже, Кремль поки що розраховує в першу чергу саме на коаліцію ОПЗЖ і СН. На користь цього говорить і те, що РФ не внесла в новий санкційний список депутатів від «Слуги народу». Путін все ще розраховує на Зеленського і дає йому «шанс». А «в допомогу» вже відряджені Андрій Єрмак і Віктор Медведчук.

Сергій Пархоменко

рек

цікаве