SECOND-USA
06.08.2020
Breaking News

У команді Зеленського є люди, які працюють на Москву

Москва вже прийняла рішення, про що свідчить наймасштабніший політичний тиск на Україну, який ведеться з 9 липня

Ми можемо судити про розмову Володимира Зеленського та Володимира Путіна за двома документами — прес-релізом Кремля, випущеному незабаром після розмови, і прес-релізом Офісу президента України.

Кремлівський прес-реліз абсолютно безпрецедентний, він ламає всі норми дипломатичного протоколу. Починаючи з другого абзацу, — це груба прочуханка людині, з якою розмовляє Путін. Наприклад, чому Рада ухвалила такий закон, коли справи Зеленського відповідатимуть його словам? Це демонстративна хамська витівка і частина грубого тиску на Україну, який почався зі знаменитого інтерв’ю заступника голови Адміністрації президента РФ і куратора Донбасу Дмитра Козака 9 липня, в якому він казав, що йому хочеться стукати кулаком по столу, що Україна повинна виконувати те, що Москва вважає за необхідне згідно з Мінськими угодами.

Мова Москви цілком зрозуміла

На цей нахабний ультиматум Козака було дано гідну відповідь, навіть три — виступи секретаря РНБО Олексія Данілова, віце-прем’єра Олексія Резнікова і розгромна відповідь глави МЗС України Дмитра Кулеби. Вони зауважили цей неприпустимий тон і показали, що проблема полягає в тому, що Москва не виконує базову вимогу Мінських угод про припинення вогню.

У прес-релізі Офісу президента Зеленський продовжує говорити про московські «хотілки»: особливий статус Донбасу, зміну Конституції. І в кінці знову, ніби у нього нав’язлива ідея, висловлює надію на найближчу зустріч у нормандському форматі. Мені здається, що розмова Зеленського підірвав ту гідну відповідь української дипломатії на ультиматум Козака від 9 липня. Після цього розмова Зеленського і Путіна виглядає абсолютно жалюгідною.

У команді Зеленського, яка визначає і диктує його, дії є люди, які, на мою думку, працюють на Москву. Наприклад, зрадницька діяльність глави ОП Андрія Єрмака почалася 12 червня 2019 року, коли він уперше підписав односторонній протокол з Владиславом Сурковим, за яким Україна бере на себе якісь зобов’язання, що не випливають з Мінських угод. Це формула Штайнмаєра. Потім він змусив самого Зеленського підписувати документ у Парижі. Найвище досягнення — це підписання з Козаком угоди про створення Консультативної ради. Це викликало обурення громадянського суспільства, і угоду було зірвано, що досі надзвичайно дратує Москву. У своєму ультиматумі Козак писав, мовляв, до середини березня у нас були надії, все йшло конструктивно.

Видно, що в самому керівництві України є дві лінії. Одна — це дуже чітка позиція, виражена безпосередньо після ультиматуму Козака. Суть у тому, що Москва періодично зриває домовленості про перемир’я, і обстріли — це частина її політичного тиску на Україну.

Фактично Москва каже: «Не приймете наших політичних умов, не легалізуєте в українському правовому полі наш військово-терористичний плацдарм — ми будемо стріляти на кордоні». Мова Москви цілком зрозуміла.

Це нахабно і відвертіше, ніж будь-коли, підтвердив Пєсков наступного дня після чергової угоди про припинення вогню. Він сказав, що Москва не бере на себе відповідальність і не гарантує припинення вогню, хоча всім зрозуміло, що все це робиться московськими маріонетками за прямим наказом з Кремля.

Друга лінія — це люди, які протистоять згаданій позиції, близькі Зеленському в особистому сенсі (Єрмак і Коломойський), від яких він залежить психологічно.

Москва вже прийняла рішення, про що свідчить проведений з 9 липня наймасштабніший політичний тиск на Україну. Мета не змінилася — позбавлення України суверенітету і її повне підпорядкування. На прямі військові дії вона піти не наважується, бо розуміє, що в міжнародній ситуації, яка склалася, це буде зустрінуте так званими «пекельними санкціями» Вашингтона і всього Заходу. Москва хоче домогтися своєї мети — капітуляції України руками українського керівництва, і буде продовжувати це робити всіма засобами.