Ще раз про націоналізм

Ще раз про націоналізм.

Який націоналіст пан Разумков, якщо він виступає проти української мови в Україні?

Ну поставте ж нарешті собі елементарне запитання. Якого народу він націоналіст, бо націоналізм, патріотизм, любов до рідної землі є природним навіть не почуттям, а інстинктом людини.

І нехай вам не дурять голову ті, які говорять, що вони не націоналісти. Якщо вони не українські націоналісти, то націоналісти іншої нації, до якої вони себе відносять.

Чи може бути етнічний українець націоналістом московським, польським, єврейським тощо. Може.

Бо нація не в крові, а в голові, душі і серці. Так само і навпаки. Люди, які не є генетичними українцями можуть бути українськими націоналістами.

Колись один дуже багатий єврей на одній конференції заявив, що ми-євреї за мої гроші побудуємо в кожному селі на Волині синагогу. Мій колега, доктор наук тоді сміявся і говорив мені, а хто в ті синагоги піде, коли в цих селах немає жодного єврея. Підуть.

І завтра будуть бити себе в груди, що вони євреї.

А хто на Волині пішов до московських церков і нині ходить? Хто? Московити? Ні. Щирі українці, батьків і дідів яких московити розстрілювали і виселяли до Сибіру сотнями тисяч.

Так що якщо в тебе немає відповідного національного виховання, то тебе завтра легко перетворять на турка чи єврея, а ще легше на московита. Мабуть не випадково на мій з колегою підручник “Географія України” з мінімальними елементами національного виховання так піднялися такі пани як Рабінович, народний депутат.

До речі, а якого народу націоналіст Рабінович? Українського?

Агов, українці! Це ж ви його обрали, чи марсіани?

Petro Maslyak

рек