Правда і міфи про гранти

Як розповіла «Журналісту» експерт із грантів та фандрайзингу Людмила Гуляєва, коронавірус принципово змінює наше бачення світу та вносить корективи у розвиток як бізнесу, так і громадянського суспільства. Кількість проблем зростає у геометричній прогресії, а питання де взяти гроші на бізнесові, культурні, соціальні проекти актуальне, як ніколи.  І в такій ситуації пропоную звернути увагу на гранти – безповоротну фінансову допомогу, що надається міжнародними та національними донорами для реалізації проектів у різних сферах.

Чому саме зараз? Бо саме в складних економічних та соціальних умовах щодня оголошуються нові грантові конкурси, спрямовані на вирішення соціальних проблем в Україні та світі. Бо саме зараз під час карантину більшість з нас має додатковий час, який можна використати для планування нових проектів. Бо саме зараз, поки деякі відкладають свої ідеї  до «кращих часів», ви можете зробити перші кроки до пошуку ресурсів на реалізацію ваших проектів.  А оскільки готувати документи для  подання на грант можна вдома, більше того у багатьох донорів ця процедура переведена в онлайн і є дистанційною,  то причин не претендувати на грант у вас просто таки немає.

Можна нарахувати понад  двісті організацій та грантових програм, кошти яких доступні українським організаціям вже сьогодні.  Потрібні ресурси для втілення амбітних планів та ідей є!  Більше того, обсяги фінансів, що виділяються на грантові програми стрімко зростають. Так,  Європейська Комісія збільшила бюджет Програми «Еразмус+» на 2021-2027 рр.  вдвічі з 15 до 30 млрд млрд євро. ,  програми Горизонт 2020 – на 27% (3 77 до 98 млн. Євро).  Проте, незважаючи на те, що гранти є надзвичайно популярною темою, всі про них чули й хотіли б отримати, в українському суспільстві поширено багато міфів, які частенько  вводять нас в оману та заважають ухопити вдачу за хвіст – отримати бажаний грант. Я зібрала власну колекцію таких хибних уявлень та з радістю поділюся з вами, щоб ви не створювали додаткові перешкоди на своєму грантовому шляху.

Міф #1. Отримати грант нереально,  ніхто їх не отримує, все це лише розмови.    Якщо ви   не бажаєте вірити просто розмовам , придивіться уважно до діяльності багатьох українських громадських організацій, зокрема, переглянете їх звіти та інформацію про проекти на веб-сайтах, і ви помітите, що багато з них вже давно й успішно залучають гранти.  Наприклад,  громадська організація «Громадське телебачення» (https://hromadske.ua/), створена журналістами в 2013 для неупередженого інформування суспільства через усі доступні медійні канали, згідно з фінансовим звітом за 2019 рік мала фінансову підтримку  17 донорів (https://hromadske.ua/finreports/fin_zvit_2019.pdf), завдяки організація активно розширює власну діяльність у медіасередовищі та з успіхом реалізує нові проекти.  Цікавий приклад вміння успішно залучати кошти з грантових джерел демонструє український стартап SolarGaps ( інноваційний продукт  – енергогенеруючні сонячні жалюзі), що вже тричі отримував безповоротну фінансову допомогу:  50 000 євро  в рамках програми Horizon 2020 (напрям «SME Instrument: фаза 1»)   на розробку бізнес-плану, сертифікацію в ЄС та маркетингові дослідження,   50 000 євро гранту від ЄБРР в рамках програми кліматичних ваучерів та 1 млн євро в рамках програми Horizon 2020 ( SME Instrument: Фаза 2) для створення повномасштабного власного виробництва й  нарощення присутності на міжнародному ринку.  Кому вірити, вирішувати вам! Ми вважаємо, що варто брати позитивний приклад й залучати кошти на власні проекти та організації.

Міф #2. Грантоїди  – то марнотратники, які нічого не роблять, лише неефективно витрачають кошти донора. В українському суспільстві з’явився спеціальний термін з негативним значенням – грантоїди  (грантожери) – організації, які переважно фінансуються за рахунок грантів і неефективно «проїдають» кошти, тобто витрачають їх без жодного позитивного результату для суспільства. Як наслідок у багатьох людей формується думка, що  грант не лише потрібно повертати (це дійсно так!), а й витрачати можна як завгодно.  Можливо колись давно «за Царя Гороха» й могла бути така ситуація, нині ж ні. Сучасні реалії такі: кожен донор/грантова програма, що надає гранти на проекти, має свої конкретні цілі – вирішення певних болючих суспільних проблем, наприклад, розвиток культури (Український культурний фонд), розвиток демократії у світі (Національний фонд демократії), розвиток та впровадження інновацій (програма ЄС Horizon 2020) тощо. І кожен грантовий конкурс являє собою тендер, де  донор оголошує проблему, а організації змагаються за отримання фінансування, пропонуючи власні проекти, що мають вирішити оголошену донором проблему.  Отримавши грант, організація бере на себе зобов’язання реалізувати проект та забезпечити його сталість: позитивний ефект для цільової аудиторії проекту   навіть  після його завершення. Щоб мінімізувати ризики неефективного витрачання коштів, донори можуть проводити аудит проекту та, як правило, надають фінансування частинами:  70-80% грантоотримувач отримує на початку та в ході реалізації проекту, а залишок коштів  – після завершення проекту й успішного звітування. Якщо під час звітування виявиться, що кошти витрачені не за призначенням, гроші потрібно буде повертати. Для підвищення відповідальності також використовується принцип співфінансування: донор рідко фінансує всі 100% бюджету проекту, вимагаючи, щоб частину бюджету організація покривала за рахунок власних або залучених від інших організацій ресурсів.

Міф #3. Інформацію про гранти знайти важко, все важливе приховано для «своїх». Інформацію про поточні актуальні можливості дуже легко знайти. Є спеціальні українські та зарубіжні інформаційні портали, що збирають та публікують дані про величезну кількість конкурсів та програм, якими можуть скористатися фізичні особи, неприбуткові організації, підприємці та бізнес. Серед найбільш популярних:  Ресурсний центр ГУРТ (gurt.org.ua),  Громадський Простір (https://www.prostir.ua/), МОЖЛИВОСТІ від ВеликаІдея (https://biggggidea.com/opportunities/), Каталог грантів для бізнесу від UKRSIBBANK (https://cutt.ly/atZgtMF), Портал фінансування та тендерів ЄС (https://cutt.ly/BtZgs6g ). Більш досвідчені пошукачі грантів слідкують за веб-сайтами донорів та грантових програм, щоб отримувати актуальну інформацію про нові грантові конкурси швидше та з першоджерела.

Міф #4. Гранти можуть отримати лише ті, хто мають «зв’язки», в грантах панує корупція. Більшість сучасних донорів останні роки суттєво змінили процедуру грантових конкурсів, щоб максимально мінімізувати ризики корупції та контакти потенційних отримувачів з відповідальними особами донорів. Впроваджується онлайн-подання  та онлайн-оцінювання проектних пропозицій, забороняються прямі контакти відповідальних осіб грантодавців та експертів, що оцінюють заявки, з подавачами проектів, застосовуються методики  періодичної зміни експертів та випадкового розподілу проектів, що оцінюються між ними, експертів для оцінки проектів залучають ззовні та на конкурсній основі,  відкрито публікуються списки переможців, що у сукупності унеможливлює корупційні рішення, посилює об’єктивність та прозорість грантових конкурсів.

Міф #5. Гранти доступні лише крупним  та досвідченим організаціям. Дійсно, за інших  рівних умов, якщо дві організації запропонують рівні за своєю цінністю та рівнем виконання проекти, перевагу нададуть фінансуванню організації, що вже має досвід діяльності у сфері проекту, є фінансово спроможною й має досвідчену спрацьовану попередньою діяльністю команду. Якщо ж ви маленька або нова організація, це не означає, що у вас немає шансів. Є декілька варіантів, в яких ви можете перемогти. Перший варіант – оберіть конкурс з невеликим обсягом фінансування та коротким терміном реалізації проекту. Ризики для донора будуть невеликими й за наявності цікавої ідеї та грамотно написаного проекту ви матимете високу ймовірність отримати кошти. Другий варіант – шукати грантові конкурси, що орієнтуються на розвиток нових  громадських організацій та підтримують податківців. І третій варіант – ввійти в партнерство з більш сильними організаціями. Донори можуть навіть надавати додаткові переваги таким партнерствам, що поєднують досвідчених та початківців, якщо мають за мету сприяти обміну досвідом та досягнення синергії організацій.

Міф #6. Щоб виграти грант, головне проривна ідея, все інше неважливо. Всі шукають інноваційні ідеї й не всі їх знаходять. Без проривної ідеї дійсно успіху не буде. Проте крім ідеї потрібний детальний та впевнений план її реалізації. Таким планом є грантова заявка –  документ, як правило типова форма, яку розробляє донор та пропонує заповнити й подати на конкурс для отримання гранту. Грантові заявки можуть бути невеликими (декілька сторінок) або більш змістовними (30-100 сторінок), проте незалежно від обсягу документу, ви маєте впевнити експертів, що оцінюють проект,  що маєте необхідний досвід, високу мотивацію та здатні акумулювати ресурси для успішної реалізації описаної ідеї. В стислій формі потрібно довести донору, що ваша команда здатна забезпечити досягнення поставлених результатів, що всі елементи вашого проекту логічні та доповнюють один одного, що ви чітко розумієте цільову аудиторію проекту, знаєте  її «болючі» проблеми, й пропонуєте дієві способи їх вирішити. Нерідко проекти з інноваційними  та перспективними ідеями так і не отримують фінансування, оскільки ще не готові до практичного втілення задуму (відсутня команда, немає чіткого плану дій  тощо) або не змогли просто й в доступній формі довести свою інноваційність та важливість донору. В такій ситуації єдина порада: не здаватися, а працювати над втіленням ідеї далі!

Міф #7. Якщо подався на грант і не виграв, то проблема у тому, що погано написана грантова заявка. Іноді це так, проте не завжди.Причин невдачі може бути багато: 1) ваша ідея недостатньо унікальна й донор надав перевагу іншим, більш цікавим йому проектам; 2) ваш проект та ідея проривні, проте донор має інші стратегічні задачі й тому шукає проекти іншого спрямування; 3) оскільки будь які інновації несуть елементи невизначеності, а ваш проект є інноваційним, бо пропонує нове рішення існуючої проблеми,  експерти можуть вирішити ризики вашого проекту надто високими й не рекомендуватимуть проект до фінансування. У будь-якому випадку отримана відмова має дати вам поштовх повторно обдумати свою ідею, провести додатковий аналіз сильних та слабких сторін проекту (непогано залучити експерта ззовні). І якщо актуальність ваших пропозицій все ще не викликатиме у вас сумнівів,  удосконалюйте проект та подавайте на нові грантові конкурси.

Міф #8. Написати грантову заявку дуже складно, для цього потрібно мати спеціальну освіту, тому не варто й розпочинати.  Ми вже згадували, що у різних донорів та грантових програм перелік документів, які необхідно подавати на конкурс та обсяг й складність грантових заявок різна. Є конкурси, де заявки прості й їх під силу написати без спеціальної освіти. Якщо ж ви відчуваєте нестачу знань у цій сфері у відкритому доступі в мережі інтернет є численні як платні, так і безкоштовні ресурси (повноцінні навчальні курси, окремі відеолекції та уроки, посібники та статті, чат-боти та групи в соціальних мережах), що стануть у нагоді.  Можна звернутися також за короткими консультаціями до досвідчених експертів, що швидко направлять ваші зусилля у вірному напрямку.

Міф #9. Якщо візьму грант,  то донор контролюватиме й перевірятиме всю мою діяльність. Хоча донорів-грантодавців часто називають інвесторами, бажаючи підкреслити їх спрямованість на відбір найкращих проектів й ефективне витрачання грантових коштів, грантодавці не є інвесторами в традиційному розумінні й не можуть в цілому контролювати вашу організацію чи впливати на управлінські рішення.Проте, залучаючи грантові кошти, кожна організація зобов’язується чітко виконати всі заходи, передбачені проектом, й витрачати кошти строго до затвердженого бюджету й згідно з вимогами донора. Кожна активність, кожна витрата грошей має підтверджуватися документами (платіжними документами банку, фото, списками учасників заходів тощо). Для крупних проектів може передбачатися зовнішній аудит проекту (саме проекту, не всієї організації) представниками грантодавця або сертифікованої аудиторської компанії (такі витрати зазвичай включаються у бюджет проекту й покриваються грантом). Отже, всю діяльність організації перевіряти не мають права, проте до перевірки документів проекту  та прозорої діяльності потрібно бути готовим. Прозорість також виявлятиметься й у готовності організації активно поширювати результати проекту у суспільстві: готувати публікації, виступати на заходах, презентувати проект серед партнерів та цільової аудиторії.

Міф #10 Гранти дають лише на соціальні проекти, а бізнесу ні. Грантових конкурсів для  неприбуткових організацій дійсно, набагато більше, ніж тих, де можуть брати участь  підприємницькі структури. Але можливості для бізнесу є, і ними не варто нехтувати. Інноваційні підприємства, що пропонують унікальний на світовому рівні продукт, можуть претендувати на фінансування європейських програм та фондів, що підтримують стартапи та інноваційні підприємства (Horizon 2020, СOSME, EUREKA,  Креативна Європа,  Український фонд стартапів, Грінкубатор, Державна інноваційна фінансова установа). Періодично оголошуються грантові програми для підтримки конкурентоспроможності українського бізнесу (USAID, ЄБРР). Крім того дуже багато донорів  (наприклад програма ЄС ERASMUS+) максимально заохочують співпрацю бізнесу з іншими секторами: громадськими організаціями, місцевими громадами, освітою, владою, оскільки саме  синергія партнерів з різних секторів суспільного життя  дають можливість ефективно вирішувати соціальні, культурні та інші проблеми суспільства.   Переваги участі бізнесу в таких партнерських проектах очевидні. Грантові проекти мають соціальний ефект, а це чудова можливість  для бізнес-структур за кошти донора вибудувати ефективну сучасну систему корпоративної соціальної відповідальності; сформувати сильний соціальний бренд.  Грантові програми   завдяки освітнім проектам можуть наповнити ринок праці сучасними фахівцями, які потрібні бізнесу. Власне  скооперувавшись з освітніми закладами можна отримувати гранти на розробку конкретних навчальних програм, спеціальностей, курсів, працевлаштування молоді тощо для конкретних компаній/сфер бізнесу, що формуватимуть дефіцитні на ринку навички та знання.  Бізнес у партнерстві з освітою, наукою може брати участь у проведенні наукових досліджень, розробці інноваційних продуктів, що матиме безпосередньо позитивний економічний вплив на самі компанії, вирішуючи їх завдання.

ЛЮДМИЛА ГУЛЯЄВА

рек

цікаве