SECOND-USA
26.05.2020
Breaking News

Якщо ми висміюємо “правильних” і прагматичних німців, то хто тоді є ми?

КУДИ НАС РУХАЄ ЦЕЙ “ДИЗЕЛЬ”?
Певний час я досить толератно ставився до гумористичного театру “Дизель-шоу”. Вони здавалися на голову інтелігентнішими від “95 кварталу”. Може тому, що в їхньому складі були справжні акторські особистості? Та й в політику вони особливо не занурювалися, зосередившись на побутових темах. Останнім часом трупа поповнилася ще декількома талановитими акторами, які додали “Дизелю” яскравості і професіоналізму. Словом, такий собі “десерт” вихідного дня для російськомовної публіки – аполітичний і ніби то незаангажований…

Так я думав до сьогодняшнього дня. А нині, тікаючи від реклами, я випадково переключив на канал ICTV – і побачив номер “Дизель-шоу”, присвячений реформі на Укрзалізниці. Ну-ну, подумав собі, – потихеньку і тут починається “кварталізм”… І не помилився!

Але трохи про сам номер. На його початку такий собі топ-чиновник в особі Егора Крутоголова у своєму кабінеті, зкрутивши зі ста баксів трубочку, збирається нюхнути (!) білого порошку, аж тут до нього в кабінет заходить закордонний гість. Як виявляється, це чиновник з німецького концерту “Дойчебан”, який приїхав консультувати свого колегу з приводу можливих реформ на “Укрзалізниці”.

І ось тут починається історія – хитрий і зажерливий “хохол” нещадно тролить і насміхається із надто правильного і наївного німця. І все б то нічого – це ж гумор! – німець залишається осміяним і пошитим в дурні, він засмучений і розчарований безнадійністю українського чиновника, заявляє, що терміново повертається в Німеччину. А в тебе квиток є? – запитує його чиновник, бо у нас так просто квиток в Європу не купиш. Тож, доведеться тобі “улєбан” (щось мені нагадує це образливе прізвисько!) іти пішки. І коли німець говорить, – як же я піду пішки? – він отримує відповідь.

І як ви гадаєте, що він чує? Цитую дослівно: “Пішки підеш до свого Берліну! Думаєш, не дійдеш? А мій дід колись дійшов!”
…………………………………………………………………………………….

Якби я це не бачив на власні очі, я подумав би, що я дивлюся “Раша TV, а точніше одне з якихось його пропагандистських шоу. Але є велике “Але”! Це звучить не з Москви, а з Києва, і не з вуст знавіснілих ворогів України, а від наших веселих і добрих акторів. Які, по суті, озвучують цинічне гасло росіян – “Ми дійшли колись до Берліна – і можем повторити!”

Думаю зараз, що це було? Недолугий і образливий жарт, чи зумисно імплантована в гумор ідеологема агресорів, які на цьому побудували всю свою мілітаристську ідеологію?!

Виникає багато питань. Якщо ми висміюємо “правильних” і прагматичних німців, то хто тоді є ми? ХТО МИ?

І що стоїть за цим “невинним” жартом – невже пропагандиська машина наших сусідів завебувала собі нових резидентів в нашій країні? Які приписані на “нейтральному” каналі ICTV?

І трете, напевно, найглобальніше. Чи можливе взагалі існування російськомовної української культури? Чи й справді вся наша “російськомовна культура” так чи інакше, глибоко просякнута духом шовінізму і прихованої агресії до інших народів?

Тому, незалежно від ваших думок, друзі, я зробив свої особисті висновки…

Анатолій Матвійчук