ПРО СТАТУС УКРАЇНСЬКОГО КРИМУ

ПРО СТАТУС УКРАЇНСЬКОГО КРИМУ
Ми маємо справу з цинічним і підступним ворогом який довго, наполегливо і системно працює проти нашої держави. І відкрита військова агресія є лише одним з елементів цієї роботи на знищення України.
Ще одним таким елементом є застосування стародавнього принципу «розділяй та володарюй» Ми знаємо як свого часу розвал Народного фронту в Іспанії посприяв приходу до влади військових на чолі з Франціско Франко. А почався розвал із тортур та страти співробітниками НКВС іспанських анархістів та лівих комуністів із Об’єднаної робочої марксистської партії.
В сучасних умовах нащадки російських гебістів працюють значно витонченіше. Хрестоматійним став приклад ольгінського бота з Твітера, який кілька років працював на американську аудиторію, мав цілком «живий» акаунт з цікавими дописами і десятками тисяч підписників, але періодично у ньому з’являлися начебто цілком безневинні повідомлення на кшталт «Мішель Обама – найкраща перша леді за усю американську історію». Але насправді у такому повідомлені спостерігається свідома та довгострокова стратегія розколу американського суспільства: «демократи проти республіканців», «білі проти чорних», «війна між поколіннями» тощо.
В цьому контексті дискутувати під час війни щодо Кримської автономії означає брати участь у черговій російській спецоперації по розколу українського суспільства.
От здобудемо перемогу, тоді і подискутуємо.
А фокус дискусії змістимо зовсім в інший бік. Побудова взаємовідносин України з тюркським світом, який зараз активно вибудовує Ердоган. А також економічний розвиток Криму на основі залучення впливових світових гравців до його розбудови.
При такому підході питання статусу Криму буде похідним від наших дій щодо означених глобальних викликів та вирішиться значно простіше.
Загалом є про що подумати.
Але говорити про це будемо після перемоги. Тому що конкретні реабілітаційні заходи пораненого визначаються на підставі його об’єктивного стану. Яким буде наш стан ми поки, на жаль, не знаємо. Впевнені тільки, що названа дискусія його може значно погіршити, або й навіть зробити неактуальним. Бо перемоги не буде.
Загальний підхід до всіх національностей, які проживають в Україні має бути таким, яким його озвучував Народний Рух України на початку 90-х. Полякам має в Україні краще житися ніж в Польщі, євреям – ніж в ізраїлі, угорцям – ніж в Угорщині, а кримським татарам – ніж у будь-якому місці світу!

Володимир Дзьобак

рек