А чому не полетіти до гнізда блідого глиста в Сочі?

Україна потерпає від ракетно-артилерійських ударів росії. Вщент розбомблено Маріуполь. Під постійними атаками Миколаїв, Харків, Одеса, Запоріжжя, ряд невеликих міст…

Дрони та ракети вибухають у столиці – Києві…

Старти відбуваються як з російської території, так і з баз і повітряного простору Білорусі. З Чорного і Каспійського морів…

ЗСУ відповідають поодинокими обстрілами окупованого Криму, обстрілами Ростовської, Білгородської, Курської, Брянської областей.

Але, цього мало! Путіністи, використовуючи перевагу в крилатих ракетах і іранських дронах, почали методично нищити енергетику і транспортну інфраструктуру мирних українських міст. Мета зрозуміла – спровокувати гуманітарну катастрофу, змусити 5-7 мільйонів людей шукати зимового порятунку в Європі.

Хочуть примусити Банкову розпочати перемовини і визнати втрату анексованих територій. Призупинити наступ…

Ніякі прохання, посередники, санкції на Кремль вже не діють.

Тут лише пряма військова відповідь, що має символічне значення.

Наприклад, український ракетний удар по Москві і Мінську.

Якщо, знести Спаську вежу!? Дія-протидія!

ЗСУ, дякуючи нашим партнерам, вже здатні на помсту!

Трохи історії про символічні удари по столицям країн-агресорів.

Після нападу Гітлера на Польщу у 1939 році, Берлін бомбив самотній польський літак, викликавши паніку. Потім долучилися англійці. У 1941 році, авіаудари по столиці розпочав СРСР. А коли долучилася авіація США…

До речі, класикою жанру став Рейд Дуліттла  — авіаналіт 16 середніх бомбардувальників наземного базування В-25 під командуванням підполковника Дуліттла, які, злетівши з авіаносця, вперше атакували територію Японії. Наліт не мав серйозних військових наслідків, але мав велике політичне значення. 80 пілотів  1942 року, свідомо вирушили на завдання, розуміючи, що то шлях в один кінець… Загинуло 7 льотчиків. То був початок перелому у тій війні…

Повернемося до України.

НАТО планувало передати 70 винищувачів та штурмовиків, і щось та передали.

Експерти звернули увагу на 56 винищувачів. Особливо з морських держав Болгарії і Польщі, які, як члени НАТО, мають на озброєнні легендарні протикорабельні ракети Гарпун повітряного базування. Бо враховують загрозу від Балтійського та Чорноморського флотів РФ. А Міг-29, модернізований за нормами НАТО, може нести таку грізну зброю, як Гарпун!

Оприлюднили наміри передачі:

Болгарія (Міг-29) – 16 шт.;

Польща (Міг-29) – 28 шт.;

Словаччина (Міг-29) – 12 шт.

Скільки в Україні Гарпунів, невідомо. У відкритих джерелах є натяки, що ми вже можемо знищити ВЕСЬ Чорноморський флот РФ. Але, то неофіційна інформація, хоча, путінські корита вже давно не наближаються до Одеси ближче ніж на 300 км, що не дуже впливає на ракети “Калібр”… Хоч десантом перестали лякати…

AGM/RGM/UGM-84 «Гарпун» летить 280-320 км. У різній модифікації і часу випуску.

Маса бойової частини – 225 кг.

Логіку відчуваєте?

А ще у нас є AGM-88 HARM – протирадіолокаційна ракета, яка вже кріпиться на ті ж Міг-29, і згідно офіційним повідомленням та відео, успішно приміняється ЗСУ. Плюс, що виріб працює в автоматичному режимі, йде або по координатам, або самонаводиться.

Пишуть про американську ракету AGM-84K SLAM-ER призначену для літаків F-15 та F/A-18. При вазі у 627 кг, вона має потужну 360-кг бойову частину та дальність пуску до 270 км. Теж стає на Міг-29…

Виготовлені за технологією стелс.  Взагалі не помітні на РЛС радянського зразка.

Отже, трохи пофантазуємо.

У потрібному напрямі запускається кілька Байрактарів, Точка-У, пара Сушок…

Відволікають увагу ППО.

За ними йдуть кілька Мігів з протирадіолокаційними ракетами HARM. Максимально вклинюються на ворожу територію на наднизькій висоті, пробивають щит ППО.

І остання хвиля – Міги з Гарпунами…

Відстань до Москви в різних точках – 550-800 км. І Гарпун і HARM долітають десь на 300 км.

Льотчикам треба проскочити десь 300-400 км, бажано над лісами і болотами, ріками на наднизькій висоті. Здійснити старт і повернутися.

Навіть, якщо вдасться накрити у ближньому підмосков`ї, то вже перемога. Згадайте їх ниття після крейсера “Москва” і Кримського мосту… Краще по Рубльовці…

А чому не полетіти до гнізда блідого глиста в Сочі?

Під Москвою застаріле ППО і розслаблені мажори, які їх обслуговують… Шанс є!

Ці рядки я пишу в Києві, під час повітряної тривоги. Кудись пішло 15 крилатих ракет. Чекаємо дронів…

Мабуть знову скоро зникне світло, вода, інтернет…

Хочеться, аби всі ці задоволення відчули і дарагіє масквічі…

Може хоч на мітинг зможуть вийти?

Чи не час бомбити Москву? І Мінськ!

Віктор Тригуб, редактор журналу “Нова Січ”

рек