Битва за острів Зміїний

Весь минулий тиждень проминув у боях за острів Зміїний.
За багатьма подіями ми не помітили і недоооцінили масштабності того, що відбувалося в оперативній зоні острова Зміїного, дельти Дунаю, гирла Дністра та узбержжя Одеси з кінця квітня і до 9 травня.
А відбувалася серйозна і запекла битва за контроль над цієї зоною моря, берегами та прилеглими територіями України, Молдови і навіть Румунії.
В середині квітня в районі острова Зміїного появився росіський крейсер “Москва”. Тому що цей острів став стратегічно важливим для реалізації російських планів в одеському та придністровському напрямку.
Судячи зі всього планувалася якась експансія в західну частину Одещини прицілом на Молдову і решту Одещини.
Придністровя було не метою а лише інструментом.
Підтвердженням цьому став підрив 26 квітня моста через Білгород-Дністровський лиман та ізоляція південно-західної Одещини від Одеси і решти України.
А Зміїний, судячи зі всього, розлядався як якась проміжна військова база для малих кораблів, дронів та гелікоптерів.
Слід сказати що це було відразу належно і серйозно оцінено командування ЗСУ. І початком цієї битви стало потоплення в середині квітня українськими ЗСУ російського крейсера “Москва”.
І все, що після цього відбувалося в цьому район з того часу є великою – і успішною наступальною операцією ЗСУ.
І потоплення крейсера “Москва”, і “зникнення безвісти” фрегата “Адмірал Макаров”, і менші, але чисельні і дошкульні для Росії, українські перемоги, повязані із Зміїним, дозволяють твердити, що це очевидна, і точно українська, перемога.
І саме під булькання тонучого крейсера Москва та акомпанемент української битви навколо Зміїного у світі сформувалася та широка коаліція наших союзників, чию потужну підтримку ми зараз отримуєм.
Тому що світ зрозумів – ми хочемо, можемо і вміємо битися за свою свободу.

 

рек

цікаве