Антон Гевак. “Перун”. 27 років. Родом з Хмельниччини.

Пишу це і не вірю, що мушу.
5 березня 2022 у бою з танковою колоною російських окупантів на напрямку Маріуполя загинув від кулі мій командир взводу. Перед тим підбивши з NLAW танк противника.
Антон Гевак. “Перун”. 27 років. Родом з Хмельниччини.
В армії з 18 років. З 2012-го, пройшов шлях від солдата-строковика до старшого лейтенанта. У 2014 був на контракті розвідником у 8 полку ССО.
Нині був старшим лейтенантом 140 Окремого розвідувального батальйону командування морської піхоти.
Справжній бойовий офіцер розвідки, сміливий, сильний, досконалий у військовій справі, кращий. Творчий, грав на гітарі, складав пісні про війну, мав дуже красивий голос. Не боявся смерті, відчував свою долю і приймав її. Казав, що якщо вмирати, то хоче тільки в бою з ворогом. Аж страшно, наскільки дотримався слова.
Людина, яку я дуже любила. Людина дивовижної свободи і волі. Такий він справжній був, такий достойний у всьому, що мені не вірилося, що такі люди можуть існувати. Скільки підтримував мене, рятував мене, витягував з самісінького дна, поважав як жінку-бійця, брав на бойові завдання, довіряв, – важко все це написати кількома реченнями. Вісім місяців ротації пліч-о-пліч на одному вопі напередодні війни та з її початком.
Як же я хотіла, аби ти лишився живим.
Але такі як ти, на жаль, завжди йдуть першими.
Ще зустрінемося. Живи вічно. Навіки обіймаю тебе. Слава тобі.
Поки сама жива, я завжди пам’ятатиму тебе та все, через що пройшли ми разом.
Дякую тобі за все.
Якщо хочете уявити воїна ЗСУ, морської піхоти, який без краплі страху за своє життя, воював за вашу можливість жити в своїх домівках без окупації – уявіть його.
Його можна назвати без вагань героєм цієї війни.

рек