SECOND-USA
17.07.2019
Breaking News

права на колекцію скіфських золотих артефактів

Polygraph.info – це спільний проект “Голосу Америки” та “Радіо Свобода”, який перевіряє факти. Оригінал статті, автором якої є William Echols, можна прочитати тут.

11-го березня, суд в Амстердамі почав розгляд апеляції, поданої в березні 2017 року представниками чотирьох музеїв Криму, які заявляють про свої права на колекцію скіфських золотих артефактів, наданих голландському музею в лютому 2014 року, за місяць до того, як Росія анексувала чорноморський півострів від України.

Радіо «Свобода» повідомило, що заявники у справі – «кримські музеї» не беруть участі в судовому засіданні.

11 березня, в перший день слухання в голландській столиці, «кримські музеї» опублікували заяву на сайті Східно-Кримського історико-культурного музею-заповідника, що входить до складу Міністерства культури Росії.

У ній говорилося, що «унікальна колекція», яка формує виставку «Крим – Золотий острів у Чорному морі», «важлива не лише для музеїв, але й для всіх кримського народу».

Також додавалося, що 2111 предметів, включно з прикрасами та шоломом четвертого століття не повинні «відриватися від їхньої історії, контексту та колекцій із політичних причин».

«Немає жодних юридичних, культурних чи історичних причин», щоб надати Києву ці речі, йдеться в заяві.

Україна заявила, що її претензія на колекцію золота скіфів ґрунтується на правових положеннях Конвенції ЮНЕСКО 1972 року про охорону світової культурної та природної спадщини, яка говорить, що права власності належать державам, на території яких розміщені скарби.

Київ також стверджує, що «кримські музеї» є юридично «неприйнятними претендентами» в суді європейської країни, оскільки вони діють на основі російського права і як представники російської держави, які ЄС розглядає як окупаційну владу в Криму.

У грудні 2016 року голландський суд постановив, що ці речі повинні бути повернуті в Україну, стверджуючи, що тільки суверенні країни можуть вимагати об’єкти як культурну спадщину.

«Питання права власності мають бути вирішені, коли вони були повернуті державі і згідно з законом держави, про яку йдеться, – цитує суддю Міеке Дудок ван Хіл (Mieke Dudok van Heel) інформагенція Reuters. – Музей Алларда Пірсона [в Амстердамі] повинен повернути скарби Києву».

Російський міністр культури Володимир Мединський повідомив російським державним ЗМІ, що це рішення створить «небезпечний прецедент», і погрожував припинити музейний обмін із Нідерландами, якщо він буде підтриманий.

«Ми говоримо про безпрецедентне відчуження музейних цінностей. Це можна порівняти лише з розграбуваннями під час італійських походів Наполеона, або з тими, що були під час нацистської агресії. Я думаю, що рішення голландського суду було абсолютно політизованим. Це руйнує саму систему обміну виставками», – сказав Мединський, як передає RT.

Українська влада привітала рішення голландського суду від грудня 2016 року. Міністр закордонних справ України Павло Клімкін сказав: «Золото скіфів повертається додому – в Україну. Я впевнений, що воно також повернеться до українського Криму».

Всесвітня організація інтелектуальної власності в Женеві працює над новим договором, який може захистити фольклорні скарби, в тому числі скіфське золото

Чотирьом музеям в окупованому Криму – Центральному музею Тавриди, Керченському історико-культурному заповіднику, Бахчисарайському історико-культурному заповіднику та Херсонеському історико-культурному заповіднику – було надано три місяці для оскарження цього рішення, яке було зроблено 28 березня 2017 року.

Російський державний ЗМІ ТАСС заявив, що прес-секретар суду повідомив агентству, що Апеляційний суд Амстердама винесе вирок у справі про золото скіфів 11 червня 2019 року.

Міжнародна спільнота, загалом, не визнає Крим російською територією, а голосування Генеральної Асамблеї ООН у березні 2014 року підтримало територіальну цілісність України.

Олена Гагаріна, директор Музею Кремля в Москві, заявила в грудні 2016 року, що вона розуміє рішення голландського суду.

«У цьому випадку, коли ці об’єкти були взяті з території України і належали Україні як державі, це рішення мені здається цілком розумним», – сказала вона, передає російське агентство «Інтерфакс».

Міністерство культури України вперше погодилося передати колекцію, в той час під егідою Державного музейного фонду України.

Директор Центрального музею Тавриди Андрій Мальгін стверджує, що скіфські артефакти належать Республіці Крим (яка невизнана на міжнародному рівні – прим. ГА), у складі РФ а не Україні.

Предмети були знайдені в Криму, а фінансування розкопок відбулося з місцевого бюджету, а не з центрального, повідомив Мальгін російськомовній українській газеті «Сегодня». Він додав, що вважає, що результат залежатиме від «політичної ситуації».

Але голова Музею історичних цінностей України Людмила Строкович сказала виданню «Сегодня», що кримські музеї, які «відразу визнали себе російськими», не узгоджували дії з Києвом при продовженні договору про надання позики голландському музею. Це, за її словами, означало, що після 13 червня 2014 року експонати мали статус «незаконно вивезених із України».

Ральф Оман, викладач права інтелектуальної власності та патентного права в Юридичній школі університету Джорджа Вашингтона, повідомив Polygraph.info, що Всесвітня організація інтелектуальної власності в Женеві працює над новим договором, який може захистити фольклорні скарби, в тому числі скіфське золото.

Існує “сильна” імовірність, що апеляційний суд підтвердить рішення суду нижчої інстанції

Такий договір забезпечить захист на «невизначену кількість років», але він «ще не був завершений або ратифікований», – сказав Оман.

Оман заявив, що справа про скіфське золото аналогічна до випадків щодо колишніх колоній Британської Імперії і “матеріалів, які відправляються назад до британських музеїв”, хоча ця аргументація, ймовірно, є тупиком для кримських музеїв.

«Це, мабуть, хороший моральний аргумент [для повернення артефактів до Криму], але не сильний юридичний», – сказав він.

Оман сказав, що існує “сильна” імовірність, що апеляційний суд підтвердить рішення суду нижчої інстанції, додавши, що «вирішити інакше – було б ризиком».

Враховуючи надзвичайно складний і прецедентний характер справи, що залишається під апеляцією, Polygraph.info вважає, що твердження музеїв про те, що «немає жодних юридичних, культурних чи історичних причин передавати ці предмети Києву», залишаються неясними.