SECOND-USA
24.07.2019
Breaking News

Варто вчитись мислити Україною. А вона різноманітна.

Напередодні президентських і парламентських виборів склалася досить непроста ситуація в суспільстві. І кандидати в президенти, майбутні кандидати в депутати не заспокоюють людей, а ще більше нагнітають пристрасті. Що погано для всіх…

Відомий філософ та журналіст з Луцька Ігор Левчук оприлюднив роздуми про політичне і релігійне життя України та ставлення до нього різних верств населення у різних регіонах.

Чому стільки уваги провокативно приділяю питанню томосу та шабашу навколо нього? Коротко про головне…

-Фактично маємо сьогодні абсурд. Томос отримала нова церква. Юридично ПЦУ досі не оформлена. УПЦ КП досі є. З усіма юридичними вимогами до реєстрації. Вона досі в тому ж статусі “неканонічності”, адже томосу не має. Тому маємо обраного та погодженого Стамбулом митрополита константинопольського патріархату та патріарха невизнаної УПЦ КП. Майно все досі на УПЦ КП. Більшість будівель церков є державні. Їх начиння, в тому числі предмети культурного та мистецького значення та вироби з дорогоцінних металів, що належали державі, не обліковане взагалі.Воно мало було передаватись під облік ще в 90х. Але… Тому і маємо такі вибрані піар маніпуляції як по Києво-Печерській Лаврі. А така ситуація в усіх. ПЦУ передано тільки Андріївський храм. – розмірковує І.Левчук.
.

ПЦУ фактично є повністю є залежною тепер від Стамбула з його номінальним Вселенським патріархом, який до цього мав обмежені впливи на релігійне життя, внаслідок малої “єпархії”. Він під жорсткою п’ятою спецслужб і уряду Туреччини. Там навіть священникам вселенського патріарха не можна ходити в рясах поза територією. Тепер вони всі отримали ласий шматок в Україні та зону впливу та наживи. Особливо при такому рівні екзальтованості пастви та корумпованості попівства нашого. З точки зору безпеки, ми отримали троянського коня. Сам “вселенський” теж колишній офіцер… А таких, як кажуть, не буває. Томос же історично і надавався і продавався. Це забавка церковна й до віри відношення не має. Як індульгенція. В цьому контексті варто пам’ятати що Туреччина має свої види на Крим і є серйозним військовим та політичним гравцем в регіоні. А значить зацікавлена в зоні впливу та збору інформації. А тут такий подарунок.
.
По ситуації з Порошенкотомосом. Фактично ним сформовано всі підстави для імпічменту. Хоча він юридично досі не закріплений законодавцем. Президент, що є гарантом Конституції, цинічно та публічно топчеться по її ст. 35. Він же умисно розпалює ворожнечу релігійну та надає переваги одній з офіційних церков, порушуючи її права. А це чиста ст. 161 ККУ та 364 ККУ. А всі йому рукоплещуть та за бюджетні гроші організовують шоу-тур передвиборної кампанії.
.
Що ми маємо? Під гаслом “ЄДИНОЇ” церкви, перед виборами штучно загнали електорат по “стійлам”. Тепер прихильники УПЦ окремо а ПЦУУПЦКП окремо. При такому градусі несприйняття, штучного нагнітання ворожнечі… Це мабуть дуже сприяє єдності в воюючій країні з вибухонебезпечною ситуацією в певних регіонах. Цим обов’язково скористаються. Знову йде поділ за “сортами” під гаслами патріотизму. Забувають лише що призначені “вороги” в нас всі українці.
.
Про інфільтрацію агентури в церкву взагалі мовчу. Це найкраща для неї основа. Особливо в такій ситуації. Зараз буде просто черга в ПЦУ… Там перспективи. Але волати, звісно, будуть на “московську”… Вчасно вгадати кон’юнктуру – не значить зрадити. А особливо під оплески.
.
В такій ситуації “любові і єдності”, кращого сприяння ворогові годі було видумати.
.
Впевнений в одному: все що розколює Україну є антиукраїнським! І байдуже чи в вишиванці воно, чи в косоворотці… Чи з хрестом, чи з рогами…

Щоб зрозуміти тверезо суть процесу варто завжди задавати питання: “Кому це вигідно” та мислити категоріями всієї країни. Патріотичний сепаратизм це теж сепаратизм. Варто вчитись мислити Україною. А вона різноманітна. І це добре…

Ігор Левчук завжди відрізняється яскравим, образним мисленням, яке завжди випереджає політичний момент. Його стратегічний аналіз чіткий і вірний.

Однак, мислитель такого рівня, його думки, чомусь не цікавлять ні столичних журналістів, ні паркетних “експертів”. Тож головна мета цієї публікації – привернути увагу до аналітики І.Левчука, аби його дослідження теж впливали на процес прийняття доленосних рішень…

Підготував Сергій Хоменко, студент “Університету “Україна”