SECOND-USA
26.06.2019
Breaking News

Проблема міграції робочої сили

Завжди уважно слідкую за розвитком свого міста Покров, оскільки вважаю процеси, що там відбуваються, певними маркерами для економіки України.

Ціни і об’єми продукування марганцю пов’язані зі станом виробництва сталі, а рівень продажу останньої- з експортом, машинобудуванням та будівництвом, тощо.

ГЗК Покрова є одним з найбільших у світі виробників марганцевого концентрату і аґломерату. Розробка йде відкритим способом, що робить продукцію конкурентоспроможньою.

Комбінат продукує 7 млн тон окисних, карбонатних та окисно-карбонатних руд на рік і розробляє родовища площею 230 км². Потужні екскаватори розкриває рудний пласт, руда вантажиться на автотранспорт, який вивозить сировину на прикар’єрні рудні склади, потім- завантажується в думпкари і доставляється на збагачувальні фабрики, де відбувається повний цикл збагачення руди і виробляється концентрат, який і є готовою продукцією, що вантажать у вагони і відправляють на меткомбінати.

Проблема міграції робочої сили стосується щонайменше трьох пов’язаних між собою, підприємств цього регіону України: Нікопольського заводу феросплавів (Пінчук), Покровського і Марганецького ГЗК (власник група “Приват”, Коломойський).

Нині з’явилися тривожні маркери (причому одночасно, на НЗФ у Нікополі і ГЗК в Покрові і ГЗК в Марганці), що свідчать про велику міграцію робочої сили з індустріальних районів, де раніше не було проблем з наймом.

Напевне, одним з головних викликів для олігархів (а відтак і держави, парламенту, КМУ, тощо) у 2019 р. буде вимушене збільшення долі оплати праці у собівартості вироблених товарів, наданих послуг та виконаних роботах. Цей виклик відчутний.

У промисловості індустріальних регіонів, де раніше проблем з наймом не існувало, тепер без істотного підвищення заробітної плати кількість працюючих вже не може поповнюватися за рахунок традиційно великого населення міст.

Активне більш продвинуте населення легко знаходить роботу в ЄС, а найбільш затуркана – “на сєвєрє, фдалі ат жьон”, у окупанта.

Наприкінці 2018-го профспілка гірничо-збагачувального комбінату Покрова заявила керівництву про необхідність збільшення не менш ніж на 40% заробітної плати саме через відтік працівників за кордон.

Такий рівень збільшення зарплати (40%)- це наступний маркер, що свідчить про реальні вимоги тих працюючих , які лишаються (нині на ГЗК ~4500 працівників).

Також, від високого рівня зарплати прямо залежить і надходження податків до місцевих бюджетів.

Ефективне місцеве управління і розпорядження бюджетом Покрова доводить, що податки і зарплата не менше впливають і на рівень якості життя промислових міст. Благоустрій Покрова стимулює людей залишатися в комфортних умовах існування.

Більш низька ніж в столиці (або навіть середня зарплата) веде до деградації індустріально розвинених регіонів, де жити не так комфортно, як в Києві чи за кордоном.

Українці отримують в середньому 53-60 грн. за годину роботи (в Києві 80-90, на Чернігівщині 42). В ЄС, де вони матимуть вчетверо більше, за ту саму роботу в промисловості.

Розмір дозволеної законом мінімальної зарплати (3723 грн) свідчить про можливий погодинний розмір (22,41 грн.) і давно ні про що більше.

Середня зарплата в Україні (~8000 грн.) нині не влаштовує малокваліфікованиз працюючих віддаленому селі Закарпаття. Реальна зарплата вища і ховається в тіні.

Тоді що говорити про кваліфікованих роботих, машиністів роторних комплексів, крокуючих екскаваторів, водіїв гігантських кар’єрних машин, токарів верстатів з ЧПУ, тощо?

Зважаючи на те, що вплив олігархів на парламент є абсолютним, мені важко знайти причини, які спонукатимуть депутатів до законодавчих ініціатив щодо змін Кодексу законів про працю та збільшення мінімальної почасової оплати праці.

Олігархи як і їх менеджмент не зацікавлені у радикальних змінах умов праці.

Volodimir Bondal