Два роки тому я почула про українських моряків в грецьких тюрмах. Тоді ще не знала, який шлях доведеться пройти, щоб з’явилася хоча б маленька надія на їхнє звільнення. За цей час я збилася з ліку скільки провела зустрічей. З чиновниками МЗС, Мін’юсту, МВС, Національної поліції, з Уповноваженою з прав людини Валерією Лутковською, яка піднімала питання порятунку ув’язнених моряків на рівні Всесвітнього з’їзду омбудсменів. Ми підключили профспілку моряків, церкви, різні громадські організації. Часом охоплював такий відчай, що хотілося все кинути й будь що буде. Але не могла підвести мам, дружин, дітей, які чекали й чекають дива – повернення своїх рідних додому. Тому доводилось стискати волю в кулак і йти вперед – часом не зрозуміло навіть куди. І ось цей звивистий та непевний шлях 13 грудня привів мене до Афін.
В Греції сьогодні за уточненими підрахунками за гратами знаходяться 168 українця. Серед них – дві жінки. Їх звинувачують в організації нелегальних перевезень мігрантів з Туреччини на територію Грецької республіки. Важко сказати, хто став жертвою афери мимоволі, а хто йшов на злочин усвідомлено. Принаймні, частина цих людей точно не хотіла втягуватись в щось протизаконне. Банальна бідність штовхала їх на пошук заробітку.
Але сталося те, що сталося, назад плівку не відмотаєш. Їх усіх затримали в грецьких територіальних водах, а в трюмах кораблів були нелегали. Далі – суд. Суд в незнайомій країні, де ти не знаєш мови, не маєш друзів чи близьких людей, де за тебе нікому заступитися. Навіть отримати якісний адвокатський захист під час суду проблематично – в день держава виділяє лише 17 євро на оплату праці адвоката. Матеріали справи були на грецькій мові й підсудний не міг її прочитати, а строки ув’язнення по 50-70 років просто шокували (завдяки Helen Zorina всю країну облетіла історія про моряка Анатолія Черкаського, який отримав 70 років). Наші моряки раптом зрозуміли, що за роль простого виконавця – маленького гвинтика в великій транснаціональній афері – вони фактично отримали довічний термін.
І в цьому є велика частка вини самої України. Я не кажу про економіку, стан якої змушує людей їхати світ очі на заробітки. Мережа вербувальників роками діяла безкарно. Вони заманювали в свої тенета юридично непідкованих моряків. Їх ніхто не проінформував, не попередив про можливі ризики та наслідки. Ніхто не розповів, що грецьке правосуддя надто чутливе до проблеми мігрантів й карає дуже суворо за найменшу провинність. Все це доводилось нашим морякам пізнавати на власній шкірі, ціною власної свободи.
Можна довго бідкатись про те, чого ми не зробили аби попередити біду. Але продуктивніше поміркувати, що ж ми можемо зробити, щоб виправити ситуацію й звільнити українців з грецьких тюрем.
Спільно з Мін’юстом та МЗС працюємо, щоб українці, які вже отримали остаточний вирок, повернулись до України у відповідності до Протоколу №2 Конвенції Ради Європи про про передачу засуджених осіб.
➡️Йдуть погодження щодо укладання греко-української двосторонньої угоди про повернення та нагляд над умовно звільненими. Це буде унікальний документ, бо з жодною іншою країною Греція подібних угод не підписувала. Наша наполегливість та виключно складна ситуація може спонукати Грецьку республіку піти нам назустріч. Суть угоди в тому, що умовнозвільнений не повинен перебувати на території Греції, може повернутись в Україну й ходити відмічатися до грецького посольства чи консульства.
➡️Питання вивчення ув’язненими грецької мови, підвищення кваліфікації та працевлаштування, що може зменшити їхній термін, будуть вирішуватись швидше, але у разі наявності відповідного звернення до профільної установи.
➡️Реагування з боку правоохоронців спрямоване на викриття транснаціональної злочинної мережі, яка втягує українських моряків в афери. Тут вже є прогрес. На днях повідомляла, що Національна поліція спрацювала відмінно й арештувала групу осіб, яка вербувала моряків. Тепер важливо розмотати цей клубок й пройти по ланцюжку від виконавців до лідерів мафії, яка наживається на нелегалах.
➡️Ефективне інформування громадян про ризики подібного «працевлаштування». Аж до того, щоб в кожному українському порту буквально на кожному стовпі висіла інформація – підеш до неперевіреного роботодавця й завтра можеш «мотати» 70 річний строк в грецькій буцегарні.
➡️Нарешті, мала втішну зустріч з Омбудсменом Греції. Він пообіцяв підтримку в питаннях боротьби з дискримінацією, порушення права на освіту, медичну допомогу, захисту дітей. Тож українці в Греції можуть розраховувати на його допомогу.
Знаю, що багатьом українським чиновникам я вже набридла своїми зверненнями, дзвінками і папірцями щодо українців в тюрмах Греції. Але мусять терпіти, бо припиняти не збираюся. Тим більше, що сьогодні ми набагато ближчі до позитивного результату, ніж кілька років тому.
А іншим посадовцям я хочу щиро подякувати не лише за те, що терплять мої докучання, але й реально допомагають. Велике спасибі Василю Кириличу заступнику Директора Департаменту консульської служби МЗС, першому секретарю з консульських питань Embassy of Ukraine to the Hellenic Republic Максиму Тьокіну, першому секретарю с консульськьих питань посольства Ганні Тищенко, першому заступнику начальника Національної поліції Троян Вадим Анатольевич, заступнику міністра юстиції Sergiy Petukhov, колегам Дмитро Лубінець, Gennady Chekita, Vitaliy Kurilo.
Особлива подяка Олені Зоріній, яка завжди вірить в перемогу добра – великий тобі респект!
Не можу не згадати Алёна Ульянова та моїх помічників. Особливо Babenko Dmitry, який займається цією справою з першого дня, коли я про неї дізналася та Valentina Kumeda, яка вправно систематизувала увесь масив інформації, що був отриманий і напрацьований роками.
Ми ще не перемогли. Відкривати шампанське й святкувати зарано. Але вперше за два роки побачили світло в тунелі безнадії. Й це світло щодня стає все яскравішим. Скоро 2019 рік і давайте поряд зі своїми особистими побажаннями в новорічну ніч загадаємо бажання, щоб 168 українців воз’єднались зі своїми рідними на українській землі. Й воно здійсниться. Не лише тому, що ми віримо в диво, але й тому, що разом з однодумцями йтимемо обраним шляхом до перемоги.