SECOND-USA
14.11.2018
Breaking News

Чи потрібен захист україномовним українцям?

Одним із завдань нового законопроекту про державну мову його прибічники називають захист української мови. Чи усі засоби захисту дієві, і що буде з російською – з’ясовувала DW.

У Верховній Раді України триває підготовка до другого читання законопроекту “Про забезпечення функціонування української мови як державної”. На початку жовтня депутати українського парламенту більшістю голосів ухвалили його у першому читанні. Законопроект передбачає використання української мови у всіх сферах суспільного життя: від охорони здоров’я до культури і мас-медіа, від судочинства до сфери обслуговування.

Мова отримає статус державного символу нарівні з гербом, наруга над нею або зневага каратиметься штрафами або позбавленням волі на термін до півроку. Стежити за дотриманням закону буде спеціально створена Національна комісія із стандартів державної мови та уповноважений із захисту української мови, якого призначатиме кабінет міністрів.

Про мовну ситуацію в Україні, зміни, передбачені новим законопроектом, своєчасність та доцільність його ухвалення та ставлення до нього DW поговорила з одним з ініціаторів ухвалення документу, депутатом Ради Миколою Княжицьким та генеральним директором Київського міжнародного інституту соціології (КМІС), професором кафедри соціології університету “Києво-Могилянська Академія” Володимиром Паніотто.

Соціолог: Рідна мова – не завжди мова спілкування

Завдання нового закону про мову, передусім, полягає в тому, щоб “затвердити українську мову як державну”, “регулювати її використання в усіх сферах політичного та державного життя” та “захистити українців, які хочуть говорити своєю мовою”, каже депутат Верховної Ради, голова комітету з питань культури та духовності Микола Княжицький.

Крім того, додає він, новий закон важливо ухвалити і з законодавчої точки зору: він має заповнити вакуум, який утворився в частині українського законодавства після того, як у лютому 2018 року Конституційний суд скасував закон про мову, ухвалений у 2012 році (відомий як закон Ківалова-Колесніченка).

Один з ініціаторів нового закону про мову Микола Княжицький Один з ініціаторів нового закону про мову Микола Княжицький

Жодних наслідків ані для російськомовного населення, ані для представників інших національних меншин, що проживають в Україні, новий законопроект не матиме, запевняє Княжицький. За його словами, йдеться виключно про “україномовне населення країни і захист його прав”. “Усі соціологічні дослідження свідчать про те, що більшість населення України є україномовною. За статистикою, понад 60 відсотків вважають українську мову рідною”, – каже ініціатор нового закону.

Генеральний директор Київського міжнародного інституту соціології (КМІС), професор кафедри соціології університету “Києво-Могилянська Академія” Володимир Паніотто називає ситуацію з визначенням україномовного і російськомовного населення “дещо проблематичною”. Питання “Яку мову ви вважаєте рідною” не відображає реальної ситуації, пояснює він. І додає, що учасники соцопитувань завжди з великою перевагою називають рідною мовою українську, але при цьому уточнюють, що з друзями або вдома розмовляють російською.

“У наших дослідженнях ми зазвичай питаємо респондентів, якою мовою їм зручніше розмовляти з інтерв’юером. На початку 90-х років російську обирали 55 відсотків опитуваних, зараз їх приблизно 45 відсотків. Тобто ефективність українізації за ці роки виявилася не дуже високою. Частково це зменшення (частки респондентів, які обирають російську мову. – Ред.) пов’язане зі зміною території соцдосліджень: ми вже не проводимо опитування в Криму і у частині Донбасу “, – розповідає соціолог.

Від судочинства до культури

Ухвалений у першому читанні законопроект регулює застосування державної мови в усіх державних і суспільних сферах життя. Уся медична та судова документація вестиметься виключно українською мовою, вона ж має стати мовою спілкування судових працівників та співробітників державних і комунальних медустанов. Втім, надати пацієнтам медичну допомогу можна буде і іншою мовою, якщо вони про це попросять.

Професійна правова допомога надаватиметься лише українською мовою. У разі проведення судового процесу іншою мовою необхідна присутність українського перекладача. Мовою всіх підприємств і організацій сфери послуг, зокрема, онлайн-магазинів і каталогів, також стане українська. Обслуговування іншою мовою буде можливим на прохання клієнтів.

За новий законопроект про мову проголосував 261 депутат Верховної Ради За новий законопроект про мову проголосував 261 депутат Верховної Ради

Будь-які друковані ЗМІ мають видаватися українською мовою. Видання ЗМІ іншими мовами допускається лишь у тому випадку, якщо їхній зміст повністю відповідає україномовному оригіналу. У всіх місцях розповсюдження ЗМІ частка україномовних газет та журналів має становити не менше 50 відсотків.

Істотні зміни передбачені й у сфері культури. Відповідно до ухваленого у першому читанні законопроекту, мовою майже усіх культурних заходів – від музейних експозицій до театральних і концертних вистав – має бути українська. У разі використання слів іншими мовами їх необхідно дублювати в українській транскрипції.

Театральні постановки зарубіжних колективів у державних або комунальних театрах повинні супроводжуватися субтитрами українською мовою. Кількість фільмів іноземними мовами в кінотеатрах не повинна перевищувати 10 відсотків від загальної кількості фільмів на місяць.

Чи потрібен захист україномовним українцям?

Деякі противники закону вважають заплановану мовну реформу в Україні насильницькою українізацією і порушенням прав російськомовного населення України. Ініціатор закону Микола Княжицький відкидає ці звинувачення. З його словами, жодної дискримінації російськомовних мешканців України закон не передбачає, оскільки він “жодним чином не регулює використання мови у приватному житті”.

Крім того, додає депутат Ради, “люди, яких називають російськомовним населенням, українською мовою володіють бездоганно. Про це свідчать, приміром, рейтинги українських телевізійних каналів або радіостанцій, або дані про перегляд фільмів, які давно в усіх кінотеатрах і на сході, і на заході країни, демонструються українською мовою. І люди, яких називають російськомовними, їх дивляться і розуміють”.

Соціолог Володимир Паніотто Соціолог Володимир Паніотто

При цьому, продовжує Княжицький, україномовне населення країни “відчуває обмеження своїх потреб – зокрема, культурних” і “дуже часто не може отримати достатньої кількості інформації українською мовою – скажімо, по телебаченню або радіо. А ці люди хотіли би отримати захист. І закон їм такий захист гарантує”.

Чи справді україномовні мешканці країни відчувають, що їхні потреби у мовній сфері не задоволені? “У мене не склалося враження, що вони почуваються обмеженими у своїх мовних правах”, – каже генеральний директор КМІС Володимир Паніотто.

За його словами, дані соцопитувань свідчать про те, що питання, пов’язані з мовою, зазвичай посідають останнє або передостаннє місце (серед пріоритетних. – Ред.) і не сприймаються респондентами “як проблеми, які потрібно вирішувати”.

Як захищати українську мову

Одним з основних аргументів українських політиків, які підтримують ухвалення нового закону про мову, є твердження, що її необхідно захищати. “Українська мова повинна бути захищена від російської пропаганди, від різних провокацій, вона повинна бути гарантована у використанні”, – переконаний ініціатор законопроекту Микола Княжицький.

Цю думку поділяє і Володимир Паніотто. “Протягом багатьох років в Україні досить активно насаджувалася російська мова. Без якихось спеціальних заходів така жорстка конкуренція не дозволила би збільшуватися частці україномовного населення країни. Тому я думаю, що її дійсно потрібно захищати. Питання в тому, якими методами”, – розмірковує соціолог.

Правильними, на його думку, мають бути не заборонні укази, а створення нових можливостей для розвитку мови і її популяризація. Ідеальним прикладом у цьому сенсі Володимир Паніотто вважає створення у 1992 році Києво-Могилянської академії. “Цей ВНЗ з двома робочими мовами – українською та англійською – і зараз є одним з найкращих в країні, а в перші роки існування він взагалі був найкращим. І молоді люди, які хочуть здобути першокласну освіту, прагнуть вступити до Києво-Могилянської академії. Ось це правильний спосіб підтримки української мови”, – зазначає вчений.

Києво-Могилянську академію вважають одним з найкращих українських вузів

Зусилля, спрямовані на захист і розвиток мови, мають бути ти обернено пропорційними віку, вважає Володимир Паніотто: “Ті заходи, які вчиняються зараз – відключення російських каналів, запровадження квот-діють однаково на усі вікові групи, а в даному випадку вони повинні бути обернено пропорційні віку: чим старша вікова група, тим менше на неї має чинитися тиск з приводу зміни мови”.

“Проблеми з мовою сприймаються людьми вкрай болісно

Як ставляться до нового законопроекту мешканці України, невідомо – соцопитування на цю тему іще не проводилися. Але проблеми з мовою, за оцінкою професора Паніотто, сприймаються людьми вкрай болісно. “Говорити якоюсь мовою – це як дихати повітрям: поки немає жодних перешкод, людина цього просто не усвідомлює. Коли починаються якісь мовні утиски, це викликає у людей велике обурення”, – пояснює очільник КМІС. І згадує ситуацію, що склалася в Україні у 2014 році, після перемоги Майдану.

Тоді В’ячеслав Кириленко, який на той момент був віце-прем’єром і міністром культури України, запропонував скасувати суперечливий закон Ківалова-Колесніченка, який передбачав можливість запровадження статусу регіональної мови в регіонах з чисельністю національних меншин більше 10 відсотків населення, та ухвалити новий закон про мову.

DW.COM

Верховна Рада проголосувала за цю пропозицію, що спровокувало різку реакцію органів місцевого самоврядування у низці регіонів. В. о. президента Олександр Турчинов заявив, що не підпише рішення парламенту про скасування закону про регіональні мови доти, допоки Рада не ухвалить новий. Однак тему активно підхопила низка російських ЗМІ, які повідомили про те, що в Україні заборонили російську мову.

“Закон Ківалова-Колесніченка справді був не дуже вдалим, його багато критикували, але є закон, а є реальна практика. За усіма дослідженнями, його застосування нікого не особливо не турбувало, з ним жили якийсь час і могли жити далі. Нагальної необхідності скасовувати його не було – в країні, де фактично починалася війна, це було все одно, що хлюпнути бензин до тліючого багаття. На мій погляд, це призвело до того, що кількість (проросійських. – Ред.) добровольців на сході України збільшилася, а кількість жертв до конфлікту на Донбасі зросла”, – вважає український соціолог.

Спробу обговорення і ухвалення нового закону про мову незадовго до виборів Володимир Паніотто вважає не надто вдалою: “Можливо, новий закон про мову справді слід ухвалити, але кращий для цього час – одразу після виборів, у спокійному режимі, при тривалому обговоренні і з повнішим урахуванням думок громадськості. А ухвалювати його незадовго до виборів, коли рівень довіри виборців і без того дуже низький, – не найкраще рішення”.

Коли відбудеться друге читання законопроекту “Про забезпечення функціонування української мови як державної”, поки невідомо.