SECOND-USA
19.09.2018
Breaking News

Музичні баталії: як консерваторія опинилася в центрі скандалу

Національна музична академія імені Чайковського (вона ж консерваторія) вже кілька місяців воює за своє майбутнє.

Вибори ректора, які мали би відбутися за прозорою процедурою в кінці вересня перетворилися на баталії між старою системою, владними колами і новими музичними кадрами, які хочуть, аби академія справді стала сучасним місцем для творчості та спільних проектів між Україною та світом.

Як музика потерпає від корупції та хто в цьому винен, дізнавалася “Українська правда. Життя”.

КОЛИШНІЙ РЕКТОР – НОВИЙ РЕКТОР?

Скандал довкола Національної музичної академії ім. Чайковського назрівав давно. Але до липня 2018 зловживання владою та тиск на студентів і викладачів відбувалися тихо і рідко виходили за стіни музичного закладу.

Чотирнадцять років Національну музичну академію України очолював екс-регіонал Володимир Рожок, який був на цій посаді два терміни поспіль.

Eкс-регіонал Володимир Рожок був на посаді ректора Національної музичної академії України
два терміни поспіль

Контракт закінчився і мали бути призначені нові вибори очільника академії.

Міністерство культури змушене було перенести вибори ректора на вересень через відсутність заяв від кандидатів на посаду.

Ректор НМАУ обирається викладачами і студентами вишу терміном на 5 років.

Тимчасово виконуючим обов’язки ректора запропонували бути Максиму Тимошенку.

За цей час він встиг долучити консерваторію до участі в кількох міжнародних проектах, організованих Мінкультом. Зокрема, таких як експериментальний театральний фестиваль “Схід-Захід”, під час якого 10 дітей з окупованих територій і 10 з мирних разом створили п’єси, музику до яких написали сучасні композитори.

Максим Тимошенко – професор Національної академії керівних кадрів культури та мистецтв, продовжувач сімейної традиції, оскільки його батько Олег Тимошенко багато років очолював і працював в академії.

Максим Тимошенко – професор Національної академії керівних кадрів культури та
мистецтв, продовжувач сімейної традиції

За керівництва його батька, академія отримала статус Національної, була побудована оперна студія, були налагоджені зв’язки із музичними закладами Європи та світу. Але найголовніше, що студенти переважно ставилися до керівництва із довірою та відкритістю.

“Я пам’ятаю цей дух свободи, ми могли вільно займатись у класах, – пригадує піаністка Олександра Морозова, яка навчалася в період, коли на посаді ще був Олег Тимошенко, а згодом його змінили на Володимира Рожка. – З 7.00 до 22.00 ми мали право вільно займатись на фортепіано. Ми відчували свободу і творчу атмосферу”.

Ще один тодішній студент, а нині професійний музикант Сергій Дем’янчук  також згадує як проходило навчання при ректорі Володимирі Рожку:

“Він діяв малими кроками, починаючи з встановлення пропускного режиму в закладі та обмеженням його робочого часу.

Згодом був обмежений доступ до класів з інструментами, за якими наприклад піаністи мають вистояти чергу в 2-3 години під учбовою частиною, щоб потім потрапити в клас з грибком на стінах і стелі на такий самий час. Інші студенти грають просто в коридорах академії або на сходах чи в підвалі”.

Згодом, за словами Сергія, відбувся скандал із купівлею роялів, частина грошей з яких була відмита, проте правди так ніхто і не встановив.

Національна музична академія імені Чайковського (вона ж консерваторія) вже кілька місяців
воює за своє майбутнє

“Гуртожиток академії з жахливими умовами існування, в якому проживає більше тисячі студентів з всієі краіни і в який кожен рік неможливо було поселитись, бо потрібно було знати до кого ж звернутись, щоб знайшлось місце…

Їдальня перетворилась на комерційний буфет низькоякісноі іжі з космічними цінами, а оперна студія почала здаватись в оренду під різноманітні заходи, з власною охороною на вході під час їх проведення”, – каже випускник академії.

За словами музиканта, система управління закладом відбувалася по принципу “свій-чужий” і заточування під існуючу систему виживання в останню каденцію правління Рожка неабияк торкнулась і професорсько-викладацького складу академії.

Річні контракти стали інструментом контролю і маніпуляції в професійних колах, де кар’єра по суті перебувала в одних руках.

“Так що доля випускників нашого вузу – інтеграція в корумповану систему виживання культури, якщо звісно не вдалось “по халтурам” зібрати кошти  на вступний внесок участі в міжнародному конкурсі, або просто на квиток за кордон”, – розповідає Сергій Дем’янчук.

11 червня 2018 року Максима Тимошенка призначили в.о. ректора НМАУ.

Процедуру вступу на посаду урочисто провів держсекретар Міністерства культури Ростислав Карандеєв.

Та вже 1 серпня 2018 року ситуація різко змінилася. Тимошенка викликали в Мінкульт і повідомили, що він більше не обіймає посади в.о. ректора.

Жодного пояснення причини. Частина студентів і викладачів НМАУ обурилися такими діями Міністерства.

Частина студентів і викладачів НМАУ обурилися такими діями міністерства

ВІДПУСТКА МІНІСТРА, АКЦІЯ І ОБІЦЯНКИ

В академії стався конфлікт, частина колективу відкрито виступила за прозорі вибори і вільний доступ усіх кандидатів до виборчого процесу, а інша частина, яка працювала ще за старої системи, боючись втратити посади, виступила на підтримку Володимира Рожка.

В ситуації з’явився ще один фігурант – Анатолій Бровій, якого призначили в.о. ректора замість Максима Тимошенка. Він працює в академії з 2006 року, а у 2016-му став першим проректором при колишньому ректорові вишу Володимирі Рожку.

Окрім того, що студенти сприймають його як представника “старої системи”, Бровій не має музичної освіти – він юрист. За словами випускників НМАУ в керівництві академії за час керування Рожка майже не було музикантів.

Випускники, частина студентів та трудового колективу, громадські організації неоднаразово зверталися до Міністерства культури із проханням пояснити причину звільнення Максима Тимошенка, але відповіді не отримали – міністр культури в цей час поїхав у відпустку.

Держсекретар Мінкульту Ростислав Карандаєв пояснив у ЗМІ, що Тимошенка звільнили через “неефективне управління”. Проте складно сприймати таке пояснення щодо людини, яка займала посаду менше 2 місяців.

Максим Тимошенко припускає, що до його незаконного звільнення міг мати стосунок один із київських забудовників Олександр Сусленський, останній не раз фігурував у скандальних історіях із забудовами та знищенням пам’яток.

В післямайданний час він намагався балотуватися в мери Києва в ході своєї кампанії вирішив відремонтувати сходи на Пейзажній алеї, замінивши старовинні дубові дошки на найдешевші соснові. Процес зупинив тодішній заступник голови Шевченківського благоустрою Назар Кравченко.

Є версія, що Сусленський має особисті інтереси щодо будівлі НМАУ і саме його тиск так різко змінив міністерське рішення. Тимошенко в цій “партії в шахи” заважає своїм надмірним лібералізмом.

Зрештою, 21 серпня активісти вийшли на акцію протесту під Мінкульт із вимогами надати пояснення про причини звільнення Максима Тимошенка, а також щодо гарантій забезпечення чесних і прозорих виборів в академії.

До учасників акції вийшов міністр культури Євген Нищук

До учасників акції вийшов міністр культури Євген Нищук і публічно визнав звільнення Тимошенка помилкою і пообіцяв розібратися в ситуації: “Я вийшов з відпустки і втрутився в ситуацію. Буде робоче розслідування щодо мого позаштатного радника Сусленського й державного секретаря Карандєєва.

Виконувачем обов’язків  призначимо нейтральну та авторитетну особу – Тетяну Гуменюк. Моя мета – заспокоїти ситуацію. Є рішення, що задовільняє всі сторони, і дозволить чесно провести вибори“.

Відкриті вибори мають відбутися 20 вересня 2018 року, до 5 вересня кандидати могли подавати свої заявки на участь.

КУЛЬТУРНА ТИША

Після акції жодних дій з боку очільників культури не відбулося.

Тетяна Гуменюк так і не була призначена в.о. ректора, а жодна з вимог активістів так і не була виконана.

У свою чергу, Володимир Рожок розгорнув серед викладачів кампанію проти свого опонента Тимошенка. Він зібрав підписи на свою користь і попри те, що не має права, згідно з процедурою обрання, подаватися на третій термін, прагне це зробити. Про це він написав на своїй сторінці у Facebook.

 Володимир Рожок прагне податися на третій термін ректорства

Загалом, Володимир Рожок вже не раз фігурував у скандальних історіях. Зокрема, його підозрювали в корупції, незаконних звільненнях викладачів, тиску на них і антиукраїнській позиції.

Для перевірки діяльності Рожка було направлено кілька депутатських звернень в різні роки. Одне із них належало Ірині Сусловій – народній депутатці з питань гендерної рівності і недискримінації Комітету з прав людини, національних меншин та міжнаціональних відносин.

За результатами ревізії Державної фінансової інспекції України, в період з 2008 по 2011 роки фінансові порушення, вчинені керівництвом вузу, принесли збитки академії на суму 1,938 млн грн.

Протягом трьох останніх років сума грошових втрат дещо “знизилася” до 1,683 млн грн.

Київська Прокуратура відкрила кримінальне провадження за фактом зловживання владою або службовим становищем.-https://life.pravda.com.ua/culture/2018/09/7/233039/

Загалом, за даними Держфінінспекції, загальна сума збитків, завданих академії та державі через діяльність Володимира Рожка, становить понад 3,5 млн гривень.

Фінансові порушення, вчинені керівництвом вузу, принесли збитки академії на суму 1,938 млн грн
Відкрите кримінальне провадження

ЗНОВУ АКЦІЯ І ВИМОГИ ПРОЗОРОСТІ

Третього вересня під Міністерством знову відбулася акція. Вимоги прості –дотриматися обіцянок.

За словами однієї із організаторок Олександри Морозової за півтора місяці перебування Максима Тимошенка на посаді в.о. ректора академія знову відчула дух свободи, який панував раніше – студентам дозволили займатись скільки їм потрібно, налагодилися міжнародні проекти, зокрема, співпраця з Китаєм.

В історії із консерваторією дивним лишається й той факт, що рішення із призначенням “нейтральної особи” на посаду в.о. до виборів так і не ухвалили. Тож процес лишається у підвішеному стані.

Скандал довкола академії – це не звичайна локальна історія, а скоріше ілюстрація того, наскільки вдало (і досі) працює схема “рішень згори”, особливо коли ці рішення ніби-то ухвалюються міністерством, а насправді – на них впливають треті особи.

Катерина Гладка, спеціально для УП.Життя