SECOND-USA
17.10.2018
Breaking News

Майстер-клас зі знищення музею від Сосновської

Технологій та схем руйнації успішних закладів та підприємств існує дуже багато. Також останнім часом для широкого загалу доступні чисельні аналітичні роботи по їх вивченню. Тому моторошно спостерігати як на сьогодні досить потужна  «генерація» деструктивних чиновників запроваджують ці технології на державних підприємствах. Нічого нового не відбувається – все дуже просто навіть для примітивних керівників, які не знають як працювати взагалі, а про розвиток та прибуток і мови не йдеться. Проте,  єдине, що вміють такі керманичі – це дуже вдало маніпулювати цифрами та говорити на камери «правильні» слова, істинний зміст яких для них недосяжний. На цьому і поставлена робота – окозамилювання і досягнення на папері, але це для Міністерства культури нормально – там такі ж «професіонали».

В Національному музеї історії України вже більше ніж три роки, якщо можна так сказати, працює, а в реалії знищує в прямому сенсі наукову установу, Тетяна Сосновська. Призначена за каденції на посаді міністра культури В.Кириленка. ЇЇ методи знищення музею класичні і ні чим не відрізняються від запропонованих подібних  технологій.  Тут і дурень справиться не тільки примітивний математик, а ще треба врахувати й досвід навчання в ВПШ. Прийшла, побачила і понеслась…… з комуняцьким «задором». Перше, що зробила, знищила практично всіх адекватних  І професійних спеціалістів-лідерів. Спеціально для виконання цього запровадила  недолугу і дурнувату структуру. Проте, цей  метод не зовсім  і вийшов, бо повністю справитись з розумними професіоналами у керівниці не вийшло. Може вийде вже з новою структурою, якщо Міністерство дасть «зелене світло». А там ще дві, три структури і в музеї залишиться одна велика ж….па і то самої керівниці. Йдемо далі…  Залишила примітивних  сірих співробітників, які і раніше себе ніяк не проявляли були як баласт – і звільнять «гріх на душу» і в роботі повний нуль. Керівниця дала їм посади, премії і  сірий колектив тепер  заглядає пані в рота і повністю від неї залежить і їсть з її рук. А вона цю сіру масу стравлює один на одного  — отак і працює колектив. Сама «гуру» визначає кому дати премію і яку, а кому не дати. Переміщує співробітників з одного відділу в інший, розкидала  підрозділи по різним районам Києва, могла б викинула і за межі міста. Виносить мозок різними дурнуватими розпорядженнями, тупими наказами, які не те що виконати не можливо, інколи навіть дочитати до кінця не вистачає нервів. Робота директора зведена нанівець, головне зібрати матеріал на чергову догану. З ранку купа розпоряджень, потім збирає юристів і завдання – виписати ще одну догану. Так і маємо з доганами  мало не половина профспілки, яку дуже «не любить прогресивний керманич». А це члени профкому — заступник директора  з наукової та фондової роботи Патриляк Б.К.,  завідувачі відділів Іванова О.П. ,  Богдалов А.Г. Останній ще й голова профспілки. Але по-сосновські – це дуже мало. Треба ще і ще…. Для повного знищення професіоналів, які ще працюють в музеї провела атестацію. Підібрала членів комісії, знову ж більшість яких з тієї ж сірої маси, яку так дбайливо прикормила. Конкретно кожному дала відповідні вказівки як і за кого проголосувати і яку «дурню» запитати, типу чому людина ставить лайки під «неправильними» дописами в соцмережах!!! Оце на погляд гендиректора –визначення кваліфікації науковців.

Сосновська продовжує призначати  на керівні посади людей,  які і відношення до музейної роботи взагалі не мають. Наприклад, до філії  НМІУ Музею історичних коштовностей призначила просто сина попереднього керівника, який раптово помер, Олександра Хардаєва, який до цього колективу не має ніякого відношення ні за освітою (юрист), а ні за досвідом роботи. Його головний пріоритет   – він просто син колишнього завідувача філії і все.  Його завдання знищувати колектив, який ще залишився. Керівниця не змогла знайти  кандидата на цю посаду з самого колективу. Жоден «не достоин».  Новий завідувач взагалі відкритим текстом закликає, щоб виходили з цієї «вонючої» профспілки, а ті хто буде приймати участь в акціях протестів проти «великого керманича» у нього не отримують жодної посади згідно нової міфічної структури. О так працює «черговий фаворит» Сосновської. Але якщо не справиться то не біда —  в нього є ще сестра….

Сама Сосновська руйнацію музею  доводить до абсолюту. А потім, раптом треба відповідати,  то завжди  можна когось «призначити»… Тому, і спостерігаємо, що за три роки було звільнено або пішли за власним бажанням більш ніж 300 співробітників. Бере на роботу, людина працює, потім хамство, скандали … і … не дай Боже, ще раз зустрітися…

Далі, ще один рівень руйнації музею – знищення базових направлень музейної роботи. Нема чому і дивуватися, Сосновська працювала в музеї-квартирі П.Тичини і всі примітивні методи роботи з незначною колекцією перенесла до нашого музею. Тому маємо те що маємо… В Національному музеї історії України під керівництвом «горе-реформатора європейського рівня» припинилось комплектування і поповнення колекцій, науково-дослідна робота не відповідає навіть спрощеним вимогам краєзнавчого музею. Екскурсійне обслуговування на самому низькому рівні. Про виставки взагалі не має мови, пріоритети віддані планшетам. Музей став не цікавим для відвідувачів. Колекційні та науково обґрунтовані виставки створюються тільки співробітниками, які  відстоюють свою думку, в прямому сенсі, з боєм, нервами, доганами. Бо керівниця робить все, щоб саме таких виставок не було. Жодного закордонного проекту. А навіщо, Соновській і так добре, тільки б знищити залишки професіоналів, які ще намагаються відстояти музей і все. Можна  і спокійно грошики на свою кишеню заробляти, а ми їх так полюбляємо. Міністерство культури, якщо культура в нас ще є, хоча б поцікавилися як виживає колись провідна наукова установа країни.

Ще один бік існування музею – судові позови. В наслідок «професійного» управління Сосновською музей втягнутий в безкінечні судові процеси, на обслуговування яких витрачає  бюджетні кошти  — адвокати (станом на сьогодні) аж чотири оформленні на роботу до музею, отримують премії і надбавки. Але для музею нічого не роблять, тільки рятують директора з безкінечних неприємностей. Адже Сосновська в судах як «собака в реп’яхах». Позови,  які самі  відомі– це і за незаконні звільнення і скорочення, за травмування громадянина Туреччини на території музею (взагалі окрема дуже цікава кримінальна історія), і за відшкодування коштів державі за «невмотивоване преміювання» за результатами перевірки Держаудиту. Можна ще перераховувати і перераховувати. Керівниця має вже одну догану від Міністерства культури, але  завдання в неї одне як можна більше знищити людей, сам музей, музейні традиції, які мають більш ніж сторічну історію.- пише блог polsng

До речі, музеї, які мають подібні колекції як наш, а це в першу чергу Національний художній музей України, Державний музей українського народного декоративного мистецтва працюють, вдосконалюються і репрезентують  свої колекції як в нашій країні так і за кордоном. Наприклад, Державний музей українського народного декоративного мистецтва, директором якого за конкурсом стала Строкова Л.В., колишній директор нашої філії, яку вижила Сосновська, привезла  авторські роботи Марії Примаченко  в кількості 135 творів до Музею історії та сучасного мистецтва у м. Турку (Фінляндія). Ця виставка «Казковий світ Марії Примаченко» відкрилась 27 квітня і стала найбільшою закордонною виставкою представника українського наївного мистецтва.  Отак працюють професіонали, які дійсно розвивають і пропагують національне надбання.

Запам’ятайте, головне, ті які відстоюють музей під Міністерством, які не дають можливості таким недолугим керівникам остаточно зруйнувати і знищити роботу не одного покоління професіоналів, ви не погані і як каже  Сосновська «вонючі» ви просто значно розумніші цього м’яса і за вами правда.

Іванова О.В. Заслужений працівник культури України