SECOND-USA
21.07.2018
Breaking News

ПРО ART-ТЕРАПЕВТА АЛАНА МАЙЄРА ІЗ БЕРЛІНА

Відомо, що коли про когось кажуть – «особистість», це означає, що то – особа притягальна. Вона вабить чимось яскравим, святковим, відмінним від того, що йде від буденного оточення. Так само і з Аланом Майєром: його непересічність годі приховати, бо він реально випромінює креатив.

Його пасіонарна енергетика відчутна не лише на психічному, а й (для чутливих) на метафізичному, чи ще на якихось, лише фахівцям відомих рівнях. До того ж, тут не можна не зауважити: він – той, хто внутрішньо готовий ділитися своїми набутками з іншими, цілком безкорисливо віддавати себе тим, хто цього потребує.
Кожна особистість є наслідком попередніх формувальних впливів. Тож, що саме і де зробило Алана Майєра таким, яким він є на сьогодні?

Ризикнемо припустити, що юного Алана (медика за фаховою освітою) почав формувати мистецький андеґраунд 80-х років «Північної Пальмири» (Санкт-Петербурґ), згодом – Ньою-Йорк, і насамкінець – сучасний Берлін. Так, близько трьох десятків літ перебування в гущі мистців-креаторів неформальних культурних столиць світу – це не абищо!
Певно, можна (знов-таки на рівні припущень) поміркувати про те, куди саме йде цей мистець? Чого прагне? Передусім , – щоб світ, у якому нам випало жити, попри об’єктивно необхідні суперечності, зберігав таки рівновагу. Щоб гуманітарна сфера, зокрема мистецтво, література, музика, театр ушляхетнювали наш життєвий простір, котрий заповзято матеріалізують різного штибу прагматики й політики, звужуючи терени духовності й моралі.

Алан Майєр часто навідує Донеччину. А чим же вабить його наш край, розкраяний лінією фронту «гібридної війни», розпаленої «Північною Ордою»? Напевне, відповідь можна знайти в одному з інтерв’ю (осінь 2017): «Я хочу бути часткою процесу перетворення України із совка в європейську державу…» І це не лише слова… Відомо, що взимку 2013 – 2014-го він був одним із ініціаторів допомоги Майдану через влаштування аукціону з продажу картин. А протягом останніх років, прибуваючи до нас, влаштовує грандіозні майстер-класи для творчої молоді (проект «Дифузії»), дбаючи про нашу майбутню мистецьку еліту. Про цю діяльність він якось висловився металогічно й просто: «…я займаюся арт-терапією» – для всіх охочих: «Малювати вміють усі. Просто одні це роблять більш конвенціонально, інші – менш».
Майєр чомусь називає себе «реалістом», хоча це – не так. Він скорше – інтуїтивіст (див. праці Анрі Бергсона, Бенедетто Кроче та ін.), котрий має за контролера свій інтелект. А ще – творчий інстинкт (див. праці Густава Юнґа). Міркуючи про цього майстра, можна вжити й такі категоріальні поняття як «екзистенція» та «діюче тіло» (Моріс Мерло Понті). Так французький феноменолог пише: «Художник перетворює світ у живопис, віддаючи йому своє тіло». А «тіло» за його теорією, має бінарну природу : «діюче» і «дійсне». У реальній практиці, це – «переплетіння бачення і руху».

Так Алан Майєр уособлює таке «переплетіння»: малює скрізь, усюди і за будь-яких обставин. І тут, знов таки, доречно згадати думки Мікеля Дюфренна, який у середині ХХ ст. розгледів тенденцію «артизації дійсності». За думкою філософа, «артизована культура намагається замість реалістичного відтворення дійсності, творити «нову реальність» – уявну, вигадану, намріяну, яка реалізуватиметься через колективні імпровізовані дійства. Молодь це захоплює. Вона охоче йде на контакт з тим, хто є майстром творення такої «артизації», котра водночас створює передумову «лікування» специфічної «хвороби» на ймення совковість.
Загалом же Алана Майєра як творчу особистість, певно, можна назвати харизматичним art-терапевтом екзистенціально-інтуїтивного спрямування. Це – один із тих, кого сьогодні насправді потребує українське суспільство.
Volodimir Piven