ТВОРЧІ ПОСТАТІ ДОНЕЧЧИНИ

АНДРІЙ КУТАНА: ЖИТТЯ В МИСТЕЦТВІ

Це – енергійна й активна творча особистість, яка щоденно докладає зусиль на реалізацію основної душевної потреби – вираження в барвах-кольорах особистого світовідчуття. Потреби – нематеріальної, безкорисливої…
Основні вихідні дані: нар. 1962 року в м. Маріуполі. Має дві вищі освіти. Член Національної спілки художників України, член Ліги діячів грецької культури «Галатея». Учасник міських, обласних, всеукраїнських та міжнародних виставок, серед яких близько десятка – персональних. Призер міжнародного конкурсу асоціації VATIKAM «Кращі твори 2015 року» в номінації «Живопис». Мешкає в м. Слов’янську що на Донеччині.
Стислий огляд творів живопису. Автопортрет 2007 року: ван-гогівський дух впертості, твердості й несхибності на шляху до визначеної мети. Контраверсійність фактури й барвостолучень: гаряча камінна коричневість постаті й тендітні квіти ромену на життєдайній зелені лугу; крицева твердість і – романтична замріяність. Подвійна синкретична єдність.

Характерною особливістю натюрмортів майстра є так звана «зображальна нарація», тобто індивідуальна рефлексивна оповідь, що потребує від глядача особливого налаштування на хвилю автора. Без цього акт адекватного сприймання творця і глядача неможливий.
Так, у творі «Слов’янський бузок. 2010» – п’янка (у прямому й переносному смислах) духмяність травневого дня, коли прагнеться повноти буття «тут і зараз», не відкладаючи на потім: фіолетові ґрона бузку – у прязному перегуку з палкою червоно-рубіновою пляшкою з вином…
Зрозуміло, авторська задумка і глядацька рефлексія – різні речі, та важливим тут є, передусім, зображення як запрошення до образного мислення переносними смислами.
Так, «Риба на старій газеті. 2014» саме той натюрморт, де неживе оживає і рухається. Новини (швидкозмінні, тривожні, застрашливі – весна-літо 2014 на Донбасі, а згодом і в Криму) рибним косяком – по газетах та інших масмедіа… Чи заклав автор у твір такі смисли, чи ні – не відомо. Головне – він спонукає глядача до асоціативного мислення та емоційного переживання..

Із географічних назв місця зображення видно, що художник любить закордонні подорожі, аби набратися вражень від інших країн, земель і народів, щоб згодом зіставити й порівняти із рідним і близьким. Знаково-символічним у цьому ракурсі видається етюд «В очікуванні мандрів. 2014», де човен зі щоглою, ніби скніє-нидіє, припнутий до берега, а плесо моря, побрижене хвилями, і рухоме небо – кличуть-спонукають до пошуку романтичних пригод… Текстура мазків водної і небесної стихій промовисто свідчать саме про це.
І ще – текстуальність творів (властивість, що дозволяє прочитання словесних, музичних, жестових чи зображальних текстів) автора знаходить органічне доповнення у віршових рядках Лариси Кутани. Як-от – до полотна «Зимові думи. 2011», де поетична метафорика так органічно поєднується з малярською: «Де весна тепер блукає / Серед безлічі доріг? / Як потрібну відшукає? / Скрізь лиш білий, білий сніг» (див. каталог «Славянская сирень» за 2016 рік).

Протягом останнього десятиліття інтерес до творчості художника помітно зростає. І одним із переконливих підтверджень цього – відгукові виступи шанувальників живопису на вернісажі виставки майстра в Бахмутському краєзнавчому музеї (13.12.2017).
Торкаючись питання витоків індивідуального стилю (звісно давно сформованого), слід зауважити, що він є не так синтетичним, як синкретичним (складники котрого можна розрізнити), бо за умов прискіпливого аналізу можна помітити ознаки і модерних пошуків імпресіоністів та постімпресіоністів: Клода Моне, Вінсента Ван-Гога, Поля Гогена та ін. («Автопортрет 2007», «Райський острів. 2005», «Єрусалим. Опівдні. 2012», «Відверта розмова. 2012»); «бубнововалетівців»: Петра Кончаловського, Георгія Якулова, Арістарха Лентулова та ін. («Дорога на село Веделиха. 2015», «Троянди. 2008», «Соняшники.2012»); реалістів: Мартіроса Сар’яна, Костянтина Коровіна («Пристань Георгієполіс. 2015», «Вулиці Санторіні. 2015», «Пристанок в ущелині Самарія. 2015»); сучасників: Юрія Савченка, Миколи Дубини ін. («Стара хата. 2011», «Тихі зорі. 2011», «Кришталева зима. 2013» та ін.).
Щоб знайти підтвердження викладених тут думок про творчість Андрія Кутани, слід іти на виставки його картин і неспішно-медитативно їх розлядати, налаштовуючи свою душу на його хвилю.

©Володимир Півень, культуролог, к.ф.н., доцент, заст. директора з питань науки Донецького обласного художнього музею

рек